«.RAW Історія змін людини та армії» - так называется фотокнига о событиях и людях, по воле рока оказавшихся в эпицентре военных действий на востоке Украины. 33 фотографа из разных стран собрали воедино 137 фотографий.
Среди авторов и мариупольский фотограф Сергей Ваганов. В книгу вошли две его фотографии — учения Национальной полиции и прощание с Андреем Назаренко.
«Эту книгу делали люди, которые знают, как должны выглядеть фотографии. Ее стоит смотреть. Ее стоит читать», - считает Сергей Ваганов.
Для тех, кто хотя бы отдаленно знаком с цифровым фото, «.RAW» - символ понятный. Так называют формат данных, который содержит необработанную информацию об изображении. Но есть у этого слова и другие значения. Серый, непокоренный, без прикрас, ободранный, оголенный, грубый, живой.
Именно такими предстают на фото люди, попавшие в водоворот истории. Эта книга — фотоистории о них - смелых и отважных, злых и растерянных, убегающих и зовущих, плачущих и скорбящих.
Но книга ценна не только фотографиями. В ней мудрость и жизненная опытность людей, которые на передовой в объектив своего фотоаппарата видят больше, чем просто удачный ракурс.
«За чотири роки до війні мешканка Луганська Ніна перенесла два інсульти. Вона втратила мову та зір, її тіло паралізувало. Залишився лише слух. Усі події в країні вона переживала всередині себе. Родичі відвезли Ніну до Станиці Луганської... У цььому місті не припиняється війна. Ніна чує війну кожного дня. Вона при тямі, але зв’язана своїм тілом і нічого не може з цим вдіяти. Для мене Ніна — символ багатьох літніх людей у прифронтовій зоні, яким є що сказати, але немає кому», - Сергей Моргунов.
«Військова фотографія — це дуже проста і чесна річ, якщо ти виконуєшь свою роботу правильно. Так, це небезпечно, але це змінює вас, бо змушує переглянути цінності мирного життя... Найголовніше, ви починажте ділити людей на добрих і поганих, на тих, кому ви довіряєте, а кому ні», - Макс Левин.
«Коли 10 серпня 2014 року «Донбас» почав штурм Іловайську, ми вирушили з ним. Ми потрапили в засідку, були під постійним обстрілом, нас покривала артилерія. Але попри це фотографії виходили нудними... Тоді я зрозумів, що реальний бій дуже відрізняється від картинки в кіно. Що ближце війна, то менше фотографій вдається зробити», - Максим Дондюк.
«Уроки смерті формують уроки життя», - Алексей Чернышев
«Я дивлюсь на ці фотографії і думаю: як все це могло трапитись в Україні?» - Дональд Вебер, куратор проекта.
- Пам’ять — єдине, що у нас є і буде. Ми вертатимемось завжди, усе своє життя — сюди, в ці окопи, до нас молодих зі зброєю. От побичиш. Ти зрозумієш це згодом.
- Філософ?
- Згадаєшь мої слова...
Валерий Пузик