Трупи розкидані по місту. Маріуполь не встигає ховати загиблих. Розповідаємо, що відбувається, - ФОТО

Вже 14-й день поспіль Маріуполь знаходиться під постійними обстрілами реактивної артилерії. Кількість загиблих мирних мешканців вже рахується не десятками, а сотнями. За попередніми даними, які озвучили в муніципалітеті, на сьогодні вже нарахували 1300 загиблих. Але точну кількість жертв російської агресії наразі встановити не можливо.

«Це можна буде встановити тільки після звільнення міста», - каже радник міського голови Петро Андрющенко.

Проблема полягає в тому, що в деякі райони Маріуполя комунальні служби взагалі не можуть дістатися через постійні обстріли міста. 

Ще 1-2 березня, коли в місті ще залишалось світло, керівник однієї з найбільших ритуальних компаній Маріуполя, Микола Сапаров, звернувся до містян і пояснив, що ритуальники не можуть здійснювати поховання на міських кладовищах. Вони постійно під обстрілами, там повно розкидано снарядів, що не розірвались. Тому він порадив мешканцям самостійно упаковувати померлих та привозити їх до моргу. Там тіла загиблих зберігали до більш спокійних часів. Але потім місто взагалі залишилось без світла. І що зараз з тими тілами – взагалі невідомо, бо холодильники без світла не працюють.

Як розповів 0629 Михайло К., який зараз знаходиться в Маріуполі, деякі люди ховають самі своїх загиблих просто в парках або в приватних огородах. Але багато трупів, розкиданих по місту, -  нікому ховати. Нема рідних, нема знайомих, або всі загинули.

Відучора комунальні служби почали ховати загиблих у великих братських могилах на території зачиненого кладовища у центрі міста. Вже більш ніж 50 років це старовинне кладовище зачинене, там нікого не ховали, і міська влада думала там зробити щось на кшталт Личаківського кладовища, меморіал Некропіль. Але путін перетворив нашу реальність у суцільний жах, и тепер старе кладовище розконсервоване. 

Тільки вчора там у братській могилі поховали близько 100 загиблих. Хто вони, чи вдасться колись ідентифікувати цих людей – це велике питання, відповідь на яке ми будемо шукати вже після війни.