1 березня кільце окупантів навколо Маріуполя замкнулось. Місто опинилось у повній блокаді. Російській агресор діяв жорстко: за одну ніч підірвав усі джерела енергопостачання, води. Поступово став знищувати вишки мобільного зв’язку. Блокада, повна ізоляція і фізичне знищення міста – такий план був поставлений перед солдатами полковником армії рф Михайлом Мізінцевим, який керує осадою Маріуполя.
Для майже 400 тисяч містян, які лишались в місті, це стало початком справжнього пекла. Люди опинились в повній облозі під постійними обстрілами без їжі, води, тепла, зв’язку.
З першого дня блокади українська влада намагалась налагодити роботу гуманітарних коридорів для евакуації маріупольців. Зараз люди, які залишалися в окупації без інформації, нарікають владі, що їх всі покинули. Але насправді робота проводилась титанічна. Сотні людей прикладали зусилля, щоб врятувати маріупольців. Проте робити це було важко в умовах, коли одна з воюючих сторон має на мету повне знищення іншої. Крім того, раптово виявилось, що міжнародні інституції, які мають на меті саме рятувати людей в умовах військового конфлікту, абсолютно безпорадні і нічим допомогти не можуть.
Однією з таких організацій виявися Червоний Хрест.
Перемовини керівництва держави Україна з місією Червоного Хреста були дуже стриманими, бо проводилися в рамках дипломатичного протоколу. Україна намагалася отримати віх ЧХ конкретну допомогу в організації гуманітарних коридорів, в тому числі для Маріуполя, але результатів не було.
Тоді в процес перемовин вирішив втрутитися маріуполець Федор Жуков, як приватна персона. В такій якості у нього було набагато більше можливостей для формулювання вимог до організації.
У нього в Маріуполі залишалось багато друзів, рідних. Врятувати їх з блокади було найважливішою справою. І він вважав, що Червоний Хрест дійсно може це зробити, бо вже мав досвід організації гуманітарних коридорів.
Чоловік отримав погодження в Офісі Президента діяти як приватна особа. Але питання, які він мав підняти в діалозі з керівництвом Червоного Христе, були оговорені спільно.
Маріуполець зумів потрапити в Головний офіс Міжнародної організації Червоного Хреста. З Женеви його направили до Будапешту, де він зустрівся з керівником місії ЧХ в Україні. Перемовини розпочались 5 березня. Перемовини тривали протягом трьох годин.
Маріуполець каже, що не добирав висловів, коли описував ситуацію в Маріуполі. Діалог не здавався зовсім безрезультатним.
Ось основні тезиси тієї зустрічі.
1.Червоний Хрест сам не організує гуманітарні коридори. Необхідна третя сторона, посередник. Червоний Хрест ніколи не буде цією стороною. Ніколи.
2.На питання, а хто може бути такою нейтральною стороною, відповідь: Анкара, Ізраіль тощо. Посередника необхідно шукати і домовлятися.
3.Повітряна чи морська евакуація людей – навіть не розглядаються. У Червоного Хреста немає такої компетенції.
4.Залиште контакти. Ми приймем рішення і вас повідомим
Ось такий був результат зустрічі. Відповідь після неї надійшла лише 11 березня! Весь цей час в Маріуполі гинули люди.
І ось якою була ця відповідь:
Thank you for your message and apologies for the delayed answer.
We are sorry to hear of the very distressing situation in Mariupol.
Unfortunately, the ICRC has not any program nor capacity to facilitate individuals or families wanting to leave the country.
The ICRC and the Ukrainian Red Cross have their own teams in areas of hostilities and can only advise anyone in the same situation to take shelter.
We want to do more, but we aren’t able to move because of blocked roads and insecurity. ICRC teams are in place and when the security situation allows, we’ll be out assessing needs and responding as best we can, to assist and support people. For more information about ICRC work in Ukraine, go to https://www.icrc.org/en/humanitarian-crisis-ukraine
….
Нам прикро чути про дуже складну ситуацію в Маріуполі.
На жаль, у МКЧХ немає жодної програми чи можливостей для надання допомоги особам або сім'ям, які бажають покинути країну.
МКЧХ та Український Червоний Хрест мають власні команди в районах бойових дій і можуть лише порадити кожному, хто опинився в такій же ситуації, сховатися.
Ми хочемо зробити більше, але не можемо рухатися через заблоковані дороги та небезпеку. Команди МКЧХ на місці, і коли ситуація з безпекою дозволить, ми будемо оцінювати потреби та реагувати якнайкраще, щоб допомогти та підтримати людей.
Цей лист маріуполець отримав 11 березня, а 15 березня місія Червоного Хреста залишила Маріуполь. Залишила місто, в якому на той момент залишалось не менше ніж 350 тисяч мирних громадян – без їжі, води, світла, ліків. Лікарні потребували допомоги. Люди потребували допомоги. А Червоний Хрест виявися абсолютно неспроможним працювати в умовах воєнного конфлікту, хоча саме це прописано в цілях організації.
Вчора в ЗМІ з’явилась інформація про те, що місія Червоного Хреста в Україні отримала найбільшу в історію суму допомоги – 267 млн доларів США. Але ця допомога не доходить туди, де вона найбільше потрібна.
Журналістка Надія Сухорукова, яка три тижні провела в заблокованому Маріуполі, ходила до Червоного Хреста в Маріуполі по допомогу. Її родичці з маленькою дитиною дуже потрібні були засоби гігієни для дитини. Але нічого в Червоному Хресті в Маріуполі не було. «У нас нічого не має. Все роздали», - відповілі жінці.
«Якщо міжнародна організація, яка має рятувати людей під час війни, не може рятувати, то навіщо взагалі така організація?» - справедливо ставить питання маріуполець.
Для нього, як і для тисяч інших українців, які потрапили в біду, існування ЧХ назавжди втратило сенс.