У той час, коли священники так званого Московського патріархата в Маріуполі вітають з квітами російську армію і ватажка бойовиків Пушиліна, священники маріупольської церковної громади Православної церкви України відкривають центри допомоги постраждалим від війни.
Найбільша в Маріуполі релігійна громада ПЦУ – при храмі Петра Могили –відкрила у Дніпрі волонтерський хаб допомоги.
«Ми займаємося тим, чим займались і у Маріуполі – годуємо голодних. І навколо нас стільки маріупольців згуртувалось, що здається, ми нікуди з Маріуполя і не виїжджали», - каже митрополит Донецький і Маріупольський ПЦУ владика Сергій.
Він разом з єдиновірцями виїхав з заблокованого Маріуполя 8 березня. Все керівництво ПЦУ значиться в розстрільних списках у окупантів, тому довелося їхати без ряс, без хрестів.
«Мені вигадали легенду, що я рок-музикант. Волоси довгі зібрали у хвіст. Довелось пригадати щось зі своєї музичної освіти (сміється), але все обійшлося. Наша машина була така обстріляна, понівечена, що нас випускали майже без перевірок».
У Дніпрі владика разом з отцем Уаром та отцем Романом відкрили центр допомоги таким же, як вони самі – біженцям з Маріуполя.
«До нас швидко доєднались наші маріупольські волонтери. І ось маленький волонтерський центр перетворився на величезний хаб «Доброго ранку, ми з Маріуполя», - каже владика Сергій.
Цей хаб розташувався у Дніпрі і об’єднав декілька десятків волонтерів, більша частина з яких – саме маріупольці.
Ми приїхали до них у гості вже пообідні, коли там просто вирувало життя. Величезна кількість людей реєструвалась, отримувала їжу, посуд, постіль.
Кирило Долімбаєв був у цьому морі людей дуже органічним.
Долімбаєва, здається не треба особо представляти маріупольцям. Але якщо нас читають люди, не пов’язані з містом, то ми нагадаємо, що це та сама людина, яка надала справжній поштовх розвитку храму Петра Могили ПЦУ в Маріуполі. Завдяки зусиллям волонтера, у храмі з’явилися унікальний петриківський розпис, який занесений у Книгу рекордів України, перша українська бібліотека, школа бандури та багато іншого. Храм Петра Могили перетворився на центр української культури в Маріуполі.
Зараз Кирило керує трохи іншими речами – замість бандури і вишиванок – фури, картопля, подушки, спілкування з пресою, логістика.
«Ми починали з маленької кімнати ось тут. А зараз це вже величезний центр зі своїми складськими приміщеннями.
Дякуємо дніпровським підприємцям Владиславу та Едуарду Малій.
Вони віддали під волонтерський хаб свої приміщення абсолютно безкоштовно, - розповідає Долімбаєв. – Взагалі, нам багато місцевих допомагають. Ось познайомтесь з Акбаром».
Знайомимось. Акбар народився в Ташкенті. Його батько працював на військовому заводу в Україні. Так чоловік потрапив до нашої країни і залишився, коли одружився на українці. Тут народились його п’ятеро дітей.
«Коли почалась війна, пішов до військкомату. Хотів воювати. Не можу терпіти того, що робить росія з українціями. Але мене не взяли. Сказали, не можемо, бо у тебе п’ятеро дітей. Хто їх буде годувати.
Ну я став шукати, як приносити користь. Спочатку годував тероборонівців на блокпостах. А тепер, коли там вже без мене все добре, прийшов сюди, до волонтерів. Роблю те, що вмію найкраще – годую людей».
Кожного ранку в волонтерському хабі Акбар готує плов, шурпу, каурдак (картопля з м’ясом) і годує більше 500 чоловік.
Взагалі щодня центр відвідують від 2000 до 2500 чоловік. За три з половиною тижні допомогу тут отримали близько 50 тисяч біженців з Донеччини, Луганщини та Харківщини.
«Взагалі у нас тут налагоджені процеси як у великому та добре організованому бізнесі. Кожен робить те, що вважає за потрібне на своєму фронті задач. Кожного ранку проводимо оперативки і звіряємо виконання KPI (індивідуальна оцінка результатів роботи). Причому коефіцієнт ефективності у кожного свій», - розповідає Кирило Долімбаєв.
Допомога в хаб йде з різних куточків України. Ось вчора приїхала допомога з Рівненщини. Продукти харчування в якості допомоги доставили безкоштовно, але доставку довелося оплатити – 30 тисяч гривень. Тому волонтери збирають гроші. (Ви також можете допомогти:
PayPal: kirill.dolimbaev@gmail.com
Українські рахунки фізичної особи:
МоноБанк 5375411500922880
ПриватБанк 4731219114792710)
«Ось тут – сортируємо продукти , формуємо пакунки, - пояснює Кирило. - Намагаємось, щоб вони були збалансовані і приблизно однакові для всіх. Вартість одного - від 700 до 900 грн.
Є відділ ліків. Волонтери-лікарі з Маріуполя допомагають сортувати ліки за призначенням і допомагають з роздачою.
А ще в нашому хабі можна отримати постіль, посуд, санітарно-гігієнічні засоби. Взагалі все, що потрібно людині для життя, коли вона вирвалась з пекла».
Лілія, наприклад, приїхала у Дніпро з селища Нью-Йорк на Донеччині. Виїжджали з-під обстрілів на власному авто. Селище безперервно під вогнем. Ось і сьогодні там під обстрілами загинули троє людей.
Родині Лілії пощастило. Вибрались з пекла і зараз в Дніпрі. Поки будуть залишатись тут. Про волонтерський хаб дізнались від знайомих.
«Ми адресу не афішуємо, - пояснює Кирило. – Щоб не провокувати ворожу артилерію. Але люди знають. Передають один одному інформацію про нас».
За 3-4 дні 20-тонна фура з харчами розходиться серед тих, хто потребує допомоги. Бо люди йдуть і йдуть.
«Ми визначили для себе перелік населених пунктів, які найбільше потерпають від війни. Це вся Донеччина, Луганщина, частково Харківська область. Мешканцям з цих міст ми допомагаємо. Маріупольців з них - приблизно 20 відсотків», - розповідає Кирило.
«Спочатку ми планували допомагати маріупольцям, які тікали від війни. Але потім до нас прийшла жінка з дітьми. Вона з Попасної. Голодна, поранена. Показала нам свій живіт – а він весь в опіках від уламків снарядів. І у дітей її такі ж самі руки - в опіках. Стали допомагати. Одягли. Нагодували. І зрозуміли, що допомагати треба всім, а не тільки маріупольцям», - розповідає владика Сергій.
Тут, у волонтерському хабі «Добрий ранок, ми з Маріуполя» у кожного – своя власна трагедія, свій власний біль.
«Ми зараз працюємо над тим, щоб відкрити у Дніпрі ще й центр соціальної реабілітації. Зараз шукаємо приміщення», - каже Кирило.
«Нам дуже важливо, щоб всі ці люди, які лишились дома, свого майна, - щоб вони відчули турботу. Щоб вони вижили. Місто ми зможемо відбудувати. А ось людей нам ніхто не поверне. Ми працюємо зараз, щоб всі ці люди залишались живими. Інакше з ким нам відбудовувати наш Маріуполь», - додає владика Сергій.
Хаб «Доброго ранку, ми з Маріуполя» буде працювати доти, поки місто Маріуполь не буде звільнено. Ми ще не знаємо, коли це трапиться, але вже сьогодні десятки людей готуються до цієї події. Готуються рятувати, годувати, відбудовувати.
Як каже владика Сергій, «ми повернемося у Маріуполь іншими людьми…»