16 березня російські військові скинули авіабомбу на драматичний театр у Маріуполі. На той момент там могли бути сотні місцевих, які ховалися й чекали евакуації з міста.
Нещодавно окупанти закінчили розбір завалів театру. Це означає, що дізнатися, скільки людей там загинули, ми, ймовірно, не зможемо. Міська влада Маріуполя заявляла про орієнтовну кількість — 300 загиблих, у розслідуванні Associated Press йшлося про вдвічі більше число.
Правозахисники Amnesty International провели своє розслідування. Опитали понад півсотні людей, зробили математичні розрахунки, дослідили фото й відео з місця подій, супутникові знімки.
hromadske поспілкувалося з Оксаною Покальчук, очільницею організації, про нові деталі маріупольської трагедії. 0629 наводить головні цитати цього інтерв'ю.
Директорка Amnesty International в Україні Оксана Покальчук
Фото: Інна Соколовська / УНІАН
Скільки людей знаходилось у драмтеатрі та число загиблих
Ми опитали 53 людини, 28 з яких були під час самої атаки всередині чи поблизу нього, і змогли реконструювати, що відбулося того ранку.
Якщо до евакуації 14-15 березня в театрі було понад тисячу людей, то після неї залишилися сотні.
Ми знаємо, що в підвалі театру на момент вибуху перебувало орієнтовно до 300 людей. Він був більш-менш безпечним місцем, і значній кількості тих, хто ховався там і в передній частині будівлі, вдалося врятуватися.
Дві цистерни з питною водою стоять біля входу до Драмтеатру, 13 березня 2022 року
Фото: Amnesty International
Ми не знаємо, скільки людей було на польовій кухні на вулиці, тому що там ніхто не вижив. А втім, це були не сотні людей. Десятки. Це не зменшує жаху, але ми не повинні гнатися за цифрами.
Ми не ставили собі завдання дослідити кількість смертей. І зараз це практично неможливо зробити технічно. До цієї території немає жодного доступу.
Нашим завданням було довести для міжнародної спільноти, що це справді відбулося.
Досліджуючи саму атаку, ми побачили щонайменше 12 смертей. Ми змогли це довести, як того вимагає юридичний процес. У нас є відповідні документи.
Фото: Amnesty International
Точна цифра не змінить ситуації. Для Міжнародного кримінального суду нам вистачає того, що це була атака.
Найкращим був би сценарій, якби вони атакували й нікого не вбили. Це однаково був би воєнний злочин, і все одно ми мали би притягнути їх до відповідальності. Але, на жаль, люди загинули.
Фото: Amnesty International
На драмтеатр скинули дві авіабомби - висновки розслідування Amnesty International
По-перше, атаку на Драматичний театр у Маріуполі здійснили російські збройні сили. Я розумію, що для українців це очевидно, але для міжнародної спільноти і з юридичного погляду це ще треба було довести.
По-друге, ця атака була вчинена з використанням двох вибухових елементів, кожен з яких вагою 500 кілограмів. Такі авіабомби мають лише росіяни. Розрахунок математичної моделі показує, що атакували саме зверху. Бомба пройшла через поверх і розірвалась унизу. До того ж українська армія не мала такого озброєння, щоби скоїти цю атаку. У нас є фотографії сателітів, є інформація про розташування, де і хто стояв у цей час.
Фото із супутника, зроблене о 10:02, 16 березня 2022 року, до скидання бомби росіян на Драмтеатр
Фото: Amnesty International
Фото із супутника, зроблене о 10:20, 16 березня 2022 року, після скидання бомби росіян на Драмтеатр
Фото: Amnesty International
Ми також довели, що легенди, які розповсюджувала російська пропаганда (мовляв, це полк «Азов» спочатку підірвав театр зсередини, а потім стріляли ЗСУ) — неправда. Це все не могло бути реалізоване.
Також ми змогли довести, що кількість постраждалих була меншою, ніж про це говорили попередні джерела.
Тобто ми можемо впевнено говорити: те, що відбулось у Маріуполі 16 березня — це воєнний злочин. Саме в сухому, нудному, бюрократичному, юридичному сенсі.
У нас є підстави вважати, що росіяни мали достатньо оптики, яка могла дослідити, що саме було в цьому Драматичному театрі. Вони бачили, що там люди носили їжу, готували. Бачили, що там жили цивільні, напис «Дети», що там не було жодної техніки, військових машин.
Єдине — кілька разів туди підходили українські військові для того, аби сповіщати людей про евакуацію.
Навіть якщо уявити, що вони хотіли вдарити по українських військових, які там були, — це класичний приклад непропорційності. Якщо там і був один український військовий, це не виправдовує вбивства такої кількості цивільних і руйнування єдиного на той час безпечного місця у Маріуполі.
Повний текст інтерв'ю читайте тут