Маємо ось такі новини з Маріуполя. Танцювальний колектив «Вдохновение» виконував номери з російськими триколорами на заході «Єдиної росії» в окупованому місті. Дітей в 21-й школі Маріуполя примушують давати концерти перед російськими депутатами. Деякі активісти, які виступали за Україну і брали участь в демократичному русі, тепер співпрацюють з ворогом. Деякі підприємці, які створювали проукраїнські організації в Маріуполі, тиснуть руки терористу пушиліну. Деякі будівельники стали під російські триколори, окремі ресторатори відновили роботу, декілька маріупольських журналістів в окупації розповідають, що Україна – нацистська держава.
«Так склались обставини», - пояснюють вони свою зраду. «Треба пристосовуватись, ми не винуваті». «За вісім років не звільнили Донецьк, то і Маріуполь не звільнять. Тож треба бути розумними. Будемо за росію»… Ось що кажуть всі ці журналісти, вчителі, будівельники, банкіри.
Але все це про гідність. Вона або є, і в такому випадку навіть в окупації ти тримаєш свій внутрішній фронт, або її не має, і тоді – «какая разница».
21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи. Його встановили на честь початку цього дня двох знаменних подій у новітній українській історії - Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.
На жаль, довгий час в Маріуполі люди в більшості своїй не підтримували ці дві визначні події в історії сучасної України. Вони не дуже розуміли, нащо воно все, як і не дуже розуміли, що таке гідність.
Минулого року ми спитали містян, що вони думають про значення цього слова. Але люди губились. Говорили про доброту, порядність, «щоб інші поважали»… Справжнього розуміння ми так і не почули.
Здається, страшна війна, яка після восьмирічного гібридного тяжіння показала своє потворне і смертоносне обличчя, змусила людей зазирнути всередину себе і нарешті зрозуміти справжнє значення слова «гідність».
Гідність – це самоповага, яка, якщо вона є, невідворотно створює навколо людини простір свободи, створює вільну людину вільної країни.
Це працює ось як.
Людина, яка поважає себе, не може дозволити собі жити у брехні. Бо брехня – ображає. Тому вона вимагає спочатку від родини, друзів, а потім – від колег і нарешті від влади – порядності у стосунках, тобто чесності.
Людина яка поважає себе, не може не поважати і інших, а тому не кине сміття під двері сусідів, не буде красти газон з Театрального скверу до себе на дачу, не стане лізти з порадами до колеги, якщо її про це не просять, і точно не стане лізти з пістолетом або «Буком» до тих, хто не дослухається до її порад. Бо самоповага – це основа мирного співіснування людей один з одним.
Фото Сергія Ваганова. Маріуполь