В квітні 2022 року родина Марії Вдовіченко пройшла через страшні випробування. Три дні вона з хворими батьками провела на морозі, в холодному автомобілі, поки проходила фільтрацію. Батька дівчини побили окупанти під час фільтрації, через що він втратив зір. Діставшись вільної української території, Марія Вдовіченко дала декілька інтерв’ю, в тому числі і сайту 0629, і розповіла, що довелося пережити родині в Маріуполі. Проте після цього за неї ухопилась російська пропаганда. Про неї зняли декілька сюжетів, і раптом Марія стала отримувати погрози, а наприкінці січня невідомий чоловік напав на дівчину, коли та поверталась з роботи.
Зараз дівчина знаходиться у лікарні. Вона потребує допомоги – і моральної, і матеріальної, і безпекової.
Блокаду Маріуполя родина Вдовіченко пережила в місті. Вони не встигли виїхати, коли почалась повномасштабна війна. До останнього не вірили, що війна буде такою страшною і такою довгою. Коли схаменулись, було вже пізно їхати – місто було заблоковане з усіх боків.
На початку березня в їхню «хрущовку» прилетів снаряд, і родина дивом вціліла, бо переховувалась в ванній кімнаті. Після цього довелось шукати підвал для укриття. Без їжі, тепла, світла вони просиділи декілька днів. У матері Марії віднялись ноги, і вона фактично перестала ходити. Тож коли батько Марії почув, що є можливість виїхати з міста, ухвалив рішення винести маму на руках, сісти у вцілілий автомобіль і спробувати залишити Маріуполь.
Спочатку вони опинились в одному з селищ в Приазов’ї, а потім вирішили рушити далі, в бік Запоріжжя. Проте потрібно було пройти фільтрацію.
Вони проходили її в Мангуші. Як розповідала Марія, було дві черги – одна для тих, хто йшов пішки, інша для тих, хто на автівках. Вони були на стареньких «жигулях», тож їх направили в довжелезну автомобільну чергу.
«Весь той час, поки люди попереду проходили фільтрацію, усі інші сиділи по своїх автівках. Виходити не можна, навіть до туалету. Їсти, пити - тільки те, що в тебе є. У весь той час обстріли, обстріли, обстріли. В очікуванні своєї черги в таких умовах ми прожили дві доби, ночуючи в машині на холоді. Нарешті об 11 ночі наша автівка заїхала на територію фільтраційного табору, - пригадує Марія Вдовіченко. - Спочатку декілька військових повністю перевірили автомобіль, усе в ньому, кожну сумку, бардачки, а потім по одному почали "запрошувати " на процес фільтрації.
У жінок дивилися руки, передпліччя на наявність татуювань націоналістичного характеру. А чоловіків роздягали до трусів, не дивлячись на холод , втому. Перед процесом фільтрації забирали телефони та вишукували інформацію.
За те, що в батька був пустий список контактів в телефоні, його побили. Наразі він осліп після цих знущань», - розповіла Марія Вдовіченко.
Коли вони нарешті дісталися Запоріжжя, вони плакали від щастя. В Запоріжжі лікарі надали медичну допомогу матері Марії. А батько направили на обстеження в Дніпро. Підлікувавшись, родина поїхала у Львів. Здавалося, там безпечно.
«В цей час я дала декілька інтерв’ю різним виданням. Я розповіла про те, що ми пережили в Маріуполі, як сиділи під обстрілами. Яке приниження пережили під час проходження фільтрації. І несподівано саме за мою історію ухопились російські пропагандисти. Вони стали знімати сюжети, в яких розповідали, що мене не існує. Що я – результат української пропаганди. Доводили, що росіяни – святі і не можуть знущатися над цивільним населенням, звинувачували мене у брехні.