Кілька днів спостерігаю за інформаційним «вибухом» навколо стратегії відродження Маріуполя та реакцією людей, пише маріуполець Григорій Швед.
Великі плани та великі гроші звичайно викликають великі дискусії. Але зараз мова не про те, хто буде займатися Великою Відбудовою. Процес відродження настільки ж реальний, наскільки реальне і його фінансування. Гроші будуть – і будуть люди, які займатимуться освоєнням коштів, освоюючи (вибачте за тавтологію) звільнений Дикий Схід. І будуватимуть нові міста на місці старих чи десь поруч.
Зрозуміло, що до всього цього треба готуватися заздалегідь, завбачливо розробляти стратегію і, що не менш важливо, застовпити «посаду» її розробника. Стратегія – це надовго, це план на багато років, остаточну реалізацію якого побачать далеко не всі маріупольці, що опинилися в екзилі. Відбудова-розбудова, а точніше творення Нового Маріуполя буде довгим процесом. Тому й мер старого міста зараз поводиться-тримається так, наче йому стільки років, як було Михайлу Поживанову, коли його обрали маріупольським головою, а попереду в нього ще стільки «ходок» на мерську посаду, як було в Юрія Хотлубея…
Але міста – це оболонки, які можуть мати зовсім різне наповнення. Того міста, в якому я народився, виріс, працював, де я провів більшу частину свого життя, де народилась моя дитина – того міста більше немає, воно зруйноване, знищене. Так, на його місці можна побудувати нове, але то вже буде інше місто. Зараз залишилось хіба що море, яке вже бачило міста: і старі, і нові (що потім теж ставали старцями)…А, ще залишились подекуди шматки колишньої забудови - як дивом вцілілі залишки зубів у роті особи дуже поважного віку…
Можливо, нова оболонка з тією ж назвою буде кращою за попередню. Для цього є всі передумови. Але у цієї оболонки вже буде нове наповнення. Людське наповнення. І, до речі, багато в чому воно залежатиме від замовників проєкту, бо певна оболонка створюється для цілком конкретного вмісту. У нове місто прийдуть нові люди, хоча неодмінно повернеться і частина старих. В першу чергу тих, кому є куди повертатись…
Більшість маріупольців втратила майно у зруйнованому місті. Хтось втратив все, хтось – лише частину активів, хтось, втративши все, навіть не зможе довести, що щось мав. Про перспективи прийняття закону про відшкодування за зруйноване російською агресією нерухоме майно чути набагато менше, ніж про згадану вище стратегію. Хочу підкреслити – я зараз не протиставляю, а лише порівнюю. І переконаний, що зі стратегією все буде добре (у тому числі, з прозорістю її створення та масштабністю обговорення), а от яким буде механізм компенсації-відшкодування і чи зможуть ним реально скористатися вигнанці-маріупольці – це дуже велике питання. І надії на те, що цей закон та закладені у ньому механізми будуть обговорювати та виписувати так прискіпливо, як Конституцію чи Карний кодекс, і врахують усі можливі ситуації, у мене немає…Натомість, є відчуття, що в нового великого міста перспективи краще, ніж у старих маленьких маріупольців… Такі думки…
БІЛЬШЕ БЛОГІВ читайте тут, за посиланням.