Трошки пройшлися Приморським районом Маріуполя, Приморським парком та перетином вулиці Італійської та проспекту Нахімова.
По ліву руку від нас – медичний центр «Адастра» з великим СПА-центром. Це приватна медична клініка, яка користувалась попитом серед маріупольців. Тут завжди було повно людей, попри те, що послуги – платні.
А все тому, що тут працювали фахівці всіх напрямків. Було сучасне обладнання. І був нормально організований процес доступу до лікаря.
Зараз лікарня знаходиться в жахливому стані. Все обладнання, яке вціліло, окупанти вивезли в Донецьк.
Ліворуч від лікарні – відремонтоване окупантами офісне приміщення. Там тепер гуртожиток для тих, хто втратив житло.
По інший бік дороги – приватна школа «Лінгва». Тут навчались діти прокурорів, ТОП-чиновників, суддів. Діти тут перебували цілий день. Навчання – платне.
Під час захоплення Маріуполя школа постраждала лише частково – були пошкоджені вікна, двері, стіни були посічені уламками снарядів. Але сама будівля встояла. Зараз окупанти із Липецької області працюють, вставляють вікна. На стіни причепили великий плакат – «працює Липецька область», а поруч менший - «Вибачте за тимчасові незручності». Остання фраза – як знущання над людьми, яких росіяни прийшли вбивати.
Звісно, що ніяких приватних шкіл в Маріуполі до повної деокупації міста не з’явиться. Проте може розміститись в цій будівлі чергова військова комендатура.
Далі по проспекту виходимо на зруйноване приміщення колишнього кінотеатру «Комсомолець». Воно належало останні рокі протестантській церкві. Тепер окупанти його націоналізували і шукають інвестора. Без конкретних пропозицій, аби гроші можна було на цьому заробити.
На площі Воїна-визволителя досі стоїть цей сором – чорна баба з червоним ганчір’ям, яке окупанти називають прапором.
І судячи по погляду, який на старушку кидає "Визволитель", він її присутність на площі не схвалює.
Агресору потрібні якісь символи, герої, щоб вже хоча б трохи відрізнятись від людожерів. Але якщо ти людожер, то за «бабку» не сховаєшся.
А це – те, що залишилось від знаменитого «Коралу». Культовий заклад в Маріуполі, де починаючи з 90-х збиралась вся кримінальна верхівка Маріуполя.
Пізніше, щоб якось відірватись від кримінального фльора, власники перейменували «Корал» в «Зебру», проте для людей все одно він залишився «Коралом».
Тепер тут руїни. Бажаючих розвивати ресторанний бізнес в знищеному місті, де більшість населення – пенсіонери, не має.
Поруч з "Коралом" - кафе "Диван". Напередодні війни власники закладу придбали нове обладнання для кухні. Але не встигли його навіть розпакувати. Росіяни все вкрали. А може і не росіяни. Одним словом, немає більше нового обладнання.
А от годинник, подарований Маріуполю морським портом, дивним чином не постраждав, працює.
На фото - те, що залишилось від Будинку побуту.
В будівлі обласної поліції зараз - окупаційна адміністрація Приморського району.
Колишній господар, екс-начальник поліції Донецької області В'ячеслав Аброськін дуже шкодує, що поліція, коли залишала місто, не зруйнувала унікальний комп'ютерний центр поліції. Унікальне обладнання для забезпечення зв'язку з підрозділами по всій області, системи вуличного стеження - все це дісталося окупантам. Хоча б гранату кинули, коли відходили, каже Аброськін.
Поруч з будівлею, як і по всьому проспекту Нахімова, окупанти встановлюють нові бордюри.
Немає у них інших справ - всі будинки вже ж відремонтовані, то чого б і бордюрами не зайнятися. На Нахімова принаймні вони старі. На пр. Будівельників окупанти взагалі викопують нові бордюри, встановлені тут лише в 2020 році, щоб закопати інші нові.
Розпил бабла триває, як то кажуть. Окупанти будують в Маріуполі «нову росію» - жахливу і огидну у своїх реаліях.
ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналіМаріуполь 0629
НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629
ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой
ДИВІТЬСЯ нас на YouTube