Ми раніше детально розповідали про зрадницькі вчинки колишньої директорки Маріупольського краєзнавчого музею Наталі Капустнікової, яка передала окупантам найцінніші експонати музею. Але новина про те, що Капустнікова, провела виставку "Звичайний фашизм" в російському Ростові-на-Дону і оббрехала Україну, українську армію та український народ, викликала нову хвилю обговорень.
Маріупольчанка Марія Кутнякова написала пост на своїй сторінці у Фейсбуці, і дозволила розмістити його текст в рубриці Блоги на 0629. Ми вважаємо важливою цю розповідь, бо вона відкриває завісу, чим насправді був краєзнавчий музей в Маріуполі, і чим він точно, на жаль, не був.
Тож передаємо слово Марії Кутняковій.
Фото з Фейсбук-сторінки Марії
Побачила сюжет як директорка нашого музею Капустнікова створила в ростові виставку про ***цистів з А3ОВу і жаліється на руйнацію міста. Це та жінка, що віддала ворогу найцінніші експонати з музею, які росіяни вкрали.
Роками в мене були конфлікти з працівниками краєзнавчого музею в Маріуполі. Як на мене, вони нічого не робили і не хотіли, були гівняними гідами та екскурсоводами, і їх влаштовувало, що музей жив радянським життям і туди ніхто не ходив.
Вони відкрито нападали на кожного, хто займався краєзнавством та туризмом. Одного разу я навіть сиділа на "очній ставці" між ними та працівниками Вежі, а перемовини проводив Департамент культури. І там прям був батл з їх сторони, бо вони цькували кожного, хто мав наглість водити екскурсії. Вежа запропонувала тоді їм проводити екскурсії містом, на що нам відповіли — що музей не має права цим займатися. Окей, тоді Вежа буде це робити. Ні, це має робити музей, але не може, бо аж нічого не робить.
Пані Божко критикувала будь-який проєкт по туризму: від міні-скульптур Нільсена до реконструкції музею. Музей саботував роботу польських фахівців з розробки концепції нового музею у місті, відмовляючи їм у співпраці. А відмовка була — в музеї стільки роботи, що ой.
Мала нещастя бути на двох музейних подіях: екскурсії Раїси Божко старим центром та дні музеїв. І це біль.
Екскурсія від Драмтеатру до ДОСААФу тривала 3 години! Ми зупинялися кожні 100 метрів і дуже довго слухали про архітектурні стилі. Біля кінотеатру "Перемога", після 1,5 години блукання, я вирішила відірватися від групи і піти пити каву. Через 30 хвилин я вийшла з кінотеатру — а Божко стояла на тому ж місці і розповідала про сталінський ампір. До кінця дійшла лише третина групи.
На дні музеїв була свідком жахливої акторської гри музейних працівників, які вдавали привидів та хтозна-кого у дуже тупому квесті музеєм.
Єдиний норм захід — це Ніч музеїв 2021 року, який організували без музею і куди прийшли тисячі маріупольців.