Історія героїчної оборони «Азовсталі» стала дуже медійною історією. Про захисників з «Азовсталі» знають на всіх континентах, у десятках, а може і сотнях країн по всьому світу. Про героїчну боротьбу українських військових, які зайняли оборонні позиції на території іншого маріупольського заводу – меткомбінату імені Ілліча майже нічого невідомо. Ну окрім того, що їхній командир погодився здатися у полон в обмін на власне життя.
Проте зрада однієї людини, про яку, до речі, ми теж дуже мало знаємо, не може закреслити подвиг інших бійців, які мужньо тримали свої позиції і гинули під російськими бомбами.
На жаль, у оборонців з ММК імені Ілліча не було «Старлінку», тобто не було інтернету, і вони не могли фіксувати на фото і відео перебіг подій. Тому ми вимушені користуватися тими фотографіями і відео, які про бої на ММКІ ширили російські загарбники.
Один з листопрокатних станів ММК імені Ілліча
Відомо, що оборону Маріуполя з того боку міста тримали бійці 36 ОБрМП. Пізніше до них долучилися бійці Маріупольської територіальної оборони.
На початку березня літак скинув авіабомбу на військовий шпиталь, який був розташований в Кальміуському районі, навпроти плавбасейну «Нептун». Всі, хто залишились живі, - лікарі, поранені, тероборонівці, які обороняли військовий шпиталь - були переведені на територію заводу імені Ілліча.
Станом на 12 квітня комбінат був оточений з трьох боків і піддавався постійним ударам авіації та артилерії ворога – зі сходу його атакували підрозділи «днр», із заходу – росіяни. Нікопольським проспектом вже їздили російські танки.
12 квітня став днем, події якого драматичним чином вплинули на оборону Маріуполя.
На фото - бійці чеченського баталйону "Ахмат" встановлюють свій прапор на перших прохідних ММК ім. Ілліча
Саме в цей день офіцери, які на той час очолювали 36 ОБрМП, вирішили повторити спробу прориву морпіхів та бійців приданих підрозділів з заводу ім. Ілліча у бік Волновахи. Таких спроб було кілька, всі вони були невдалими, але саме 12 квітня сотні захисників Маріуполя загинули, отримали поранення та потрапили у полон.
Точна кількість бійців, які потрапили у полон, досі невідома, як невідома і кількість тих, хто загинув.
Проте люди, з яким спілкувався 0629 12 квітня 2022 року, казали наступне: «Нас предали! Нас просто сдали русне! Идем в плен, потому что нет другого выхода».
Мова йшла про рішення полковника Баранюка обміняти своє життя на долю сотень українських бійців. Ця зрада стало чорною плямою в історії оброни міста. Хоча нам ще доведеться багато попрацювати, щоб встановити всі обставини цього вчинка.
Але, безумовно, це рішення Баранюка драматичним чином ускладнило положення інших підрозділів, які захищали кордони Маріуполя.
Проте наголошуємо: неправильно ставити знак «дорівнює» поміж Баранюком та всіма тими, хто бився на території заводу імені Ілліча, втримуючи позиції, отримуючи поранення, гинучі та втрачаючи кінцівки.
Сотні українських захисників, які потрапили у російський полон 12 квітня 2022 року, досі не звільнені. Вимагаємо повернення всіх українських хлопців та дівчат до дому!
Пам’ятаємо кожного.
Дякуємо Антону Сіманчуку за допомогу в зборі інформації, фотографій та відео