35 маріупольських родин (127 чоловік) отримали сьогодні комфортне, але тимчасове житло у Дніпрі.
Урочисто вручити ключи новоселам приїхали мер Маріуполя Вадим Бойченко, мер Дніпра Борис Філатов та ректор Дніпровського державного аграрно-економічного університету Анатолій Кобець. Саме гуртожиток цього університету був перетворений під житло для маріупольських переселенців.
Маріупольці зможуть користуватися житлом до кінця дії військового стану плюс ще рік після того. Ну а потім відремонтована будівля повернеться до власника – університету.
35 млн грн (джерело – бюджет маріупольської територіальної громади) було витрачено на реконструкцію будівлі, яка включала не тільки косметичний ремонт, а і повну заміну комунікацій, освітлення, системи опалення, ремонт даху.
Ще близько 3 млн грн (субвенція з державного бюджету) знадобилось на придбання всіх необхідних меблів.
Донори, (а їх чималенько: Міжнародна організація з міграції, Пролісок, Grohe, Фонд Ахметова) допомогли з обладнанням для кухонь, вбиралень, душових, їдалень, коворкінгу, дитячої кімнати.
Також МОМ виявила бажання профінансувати облаштування підвалу в цілях безпеки і дворову територію. Зовсім скоро перед будинком з’явиться сучасний майданчик та поливний газон.
В гуртожитку – 1 повноцінна квартира, 16 двокімнатних номерів та 18 однокімнатних.
Окрім кімнат, маріупольці отримали коворкінг, пральню, кухню, дитячу залу та кабінет психолога.
Вікторія Стародуб з родиною отримала в гуртожитку двокімнатний номер на першому поверсі. Каже, що це житло є для неї порятунком. Вона мешкає на орендованій квартирі в мікрорайоні Тополя в Дніпрі. Платить за неї 10 тис. грн на місяць. Не працює, бо на руках маленька дитина. Дівчинка народилась 15 березня 2022 року в окупованому Маріуполі.
«Я була в пологовому будинку 9 березня, коли поруч впала бомба. Я не знаю, чи то був літак, чи хто там її скинув, але то була саме бомба. Ніяких військових в пологовому не було. Були жінки, породілля, лікарі… Я була в коридорі, коли хтось в став бігти і просити всіх «пузатиків» терміново пройти в укриття. Я не постраждала тоді, хоча дуже перелякалась, але народжувати мені довелось дома. Моя донечка народилась 15 березня. Пологи довелось приймати моєму чоловікові», - розповіла Вікторія Стародуб.
Вона з родиною змогла виїхати з міста лише в серпні минулого року.
«Мого чоловіка забрали на фільтрацію в Бєзименне і там протримали півтора місяці. Це був жах. Тому ми так довго і пробули в окупації. Потім волонтери допомогли нам виїхати. І зараз ми тут», - каже Вікторія.
Єдину повноцінну квартиру (з власною кухнею і санвузлом) в цьому будинку отримала родина Євгенії Іванової. Женя сама виховує трьох доньок, наймолодшій – 3 рочки.
Чоловік Євгенії, Сергій Іванов, професійний військовий. Він служив в Нацгвардії у військовій частині №3057. 25 березня Сергій Іванов загинув в «Азовсталі» на бойовому завданні.
«Він і досі залишається там. Ми не змогли його поховати. Я по крупицях збирала інформацію про те, як саме він загинув, і досі не знаю всього. 17 березня я виїхала з дітьми із Маріуполя. Тиждень провели в Бердянську перш ніж дісталися Запоріжжя, а потім Дніпра.
Нам у всьому допомагали волонтери. Вони знайшли нам житло в Дніпрі, в якому ми сплачуємо комуналку. Але це все одно не дешево.
Звісно, квартира ця чудова, і вона нам дуже допоможе зараз налагодити життя. Але я все одно хочу повернутись до Маріуполя, як тільки це стане можливим», - розповіла 0629 Євгенія Іванова.
За словами міського голови Вадима Бойченка, всі без виключення родини, які отримали ключи від свого тимчасового житла, - це родини пільгових категорій.
«Ми отримали більше 1200 заявок від маріупольців. Для того, щоб визначитись, хто першим має отримати житло, використали рейтингову систему балів, яку адаптували відповідно до ситуації», - пояснив Бойченко.
Тобто більша частина маріупольців, які хотіли отримати кімнату, поки що залишились без тимчасового житла. У зв’язку з цим ми спитали Вадима Бойченка, чому так довго тривала реконструкція. Будівлю обіцяли здати у кінці грудня, а зараз вже квітень, тож чи не губиться сенс такої допомоги, якщо вона буде надана невчасно. На що Вадим Бойченко відповів, що винна бюрократична система. Процес узгодження документації, передачі прав на будівлю від міністерства освіти та університету до міської територіальної громади, фінансування – все це дуже довго, набагато довше, ніж вони думали на старті проєкту.
Проте зараз, після успішної реалізації, все має піти швидше, запевнив мер. Міжнародна організація з міграції запропонувала розширити співробітництво. Саме МОМ тепер буде фінансувати реконструкцію наступних гуртожитків. Це будуть два будинки у Дніпрі. В них будуть надавати вже не номери, а повноцінні невеличкі квартири.
Але у маріупольців все одно залишаються питання.
35 млн грн з міського бюджету витрачено на 35 родин. Тобто по 1 млн грн на родину. Причому ця родина не отримала власне житло. За ці гроші вона отримала тимчасове житло.
Ми спитали у Вадима Бойченка, чи не вважає він, що більш раціонально було б ці 35 млн грн адресно витратити на дотації на оренду житла всім інших маріупольським родинам, які знаходяться на території, контрольованій Україною, та потребують житла.
Конкретно на це питання Вадим Бойченко не відповів, але зазначив, що в найближчі місяці житло отримають більше 300 маріупольських родин. Це більше тисячі маріупольців. І це житло буде надано без витрат міського бюджету. Допомагати в цьому питанні буде уряд Франції і Міжнародна організація з міграції.
За інформацією Вадима Бойченка, зараз на території України знаходяться приблизно 150 тисяч маріупольців.
Сайт 0629 порахував. 150 тисяч маріупольців – це приблизно 50 тисяч родин. Якщо 35 млн грн. поділити на 50 тисяч родин, вийде лише по 700 грн. Звісно, така сума навряд чи допоможе з орендою житла.
В той же час витрати 1 млн грн на одну родину теж не здаються обґрунтованими, якщо пам’ятати, що родини отримують лише тимчасове житло.
Тим не менш, міжнародні донори вважають, що такий варіант вирішення найгострішої проблеми переселенців, житлової, заслуговує на увагу.