ММК імені Ілліча постраждав в меншому ступені, ніж «Азовсталь», проте руйнація дуже сильна, і відновити основне металургійне виробництво неможливо.
В перші місяці окупації в місто приїжджали різні російські інвестори, які б теоретично хотіли загарбати комбінат собі, проте після оглядин, відмовлялись від цієї ідеї.
Тому зараз ММКІ був «націоналізований» міністерством промисловості рф, а керувати руїнами призначили колишнього директора з виробництва Романа Солонаря.
За відгуками колег, ця людина ніколи не приховувала своїх проросійських настроїв. Тож радо вітала окупантів в Маріуполі.
Ну і звісно, став робити кар’єру. Спочатку його призначили в «Донецьку промислову компанію», через яку рф і мала б контролювати маріупольський завод, а потім поставили його нна посаду директора.
Солонарь дуже пишається, що як за радянські часи «пройшов шлях від робочого МК «Азовсталь» до директора ММКІ». Заявляє, що зараз на заводі працюють вже 2,5 тисячі людей. Проте що вони там роблять, на тому заводі, - ось питання.
До війни на комбінаті імені Ілліча залишалось близько 12 тисяч працівників. Це разом з ремонтними і допоміжними виробництвами, на працюючому заводі.
Зараз підприємство стоїть. Спочатку його розміновували, і на це були потрібні руки. Зараз процес розмінування завершився, тож чим займають людей?
Відповідь дав один з робочих в інтерв’ю російському пропагандистському виданню.
Чоловік зазначив, що більша частина людей, які працевлаштовані на ММКІ, займаються ремонтом комунальних комунікацій. І лише незначна частина працює в тому, що залишилось від управління головного механіка, тобто в ремонтних цехах.
За інформацією 0629, окупантам вдалося відновити декілька ремонтних баз (навіть не цехів в цілому), і на них окупанти ремонтують пошкоджені БТРи та вантажівки.
ЧИТАЙТЕ також: Стало відомо, кого росіяни призначили на посаду директора ММК ім. Ілліча та на інші керівні посади