На День незалежності на екрани вийшов фільм «Юрик». В ньому розповідається історія депортації одного хлопчика на ім’я Юрій, якого росіяни вивезли із Маріуполя. Шлях хлопця супроводжується картинами масових вбивств в Маріуполі, злочинними діями росіян. Автори фільму заявили про нього, що він заснований на реальних подіях. І саме це викликало справжній скандал у суспільстві. Бо маріупольці, які пережили блокаду, звинуватили знімальну групу у брехні.
Фільм зроблений компанією «OSNOVAfilm». Генеральна продюсерка Вікторія Горенштейн вважає, що може пишатися своєю роботою.
Фото з Фейсбуку Вікторії Горенштейн
«Ті, хто мене давно знають, - знають, що основна вимога у мене до роботи - це, щоб я могла нею пишатися. Ось і зараз в мене робота, результатами якої я дуже пишаюся. Наш проект "Юрик. Дорога, не торкаючись землі" - абсолютний лідер учорашнього святкового дня, а це означає, що глядач повірив нам , за що глядачеві велике дякую. Нам потрібно розповідати історії про той жах, який не повинен був статись, став, на жаль, нашою реальністю і особливо важливо розповідати ці історії не лише нашому глядачеві, а й усьому світу», - написала вона на свій сторінці у Фейсбуці.
Проте, чи може бути спотворена правда – правдою, питає маріупольчанка Наталя Дєдова.
«Проблема фільму в тому, що цей фільм спотворює реальні події. Не було ніяких машин ОБСЄ з гучномовцями, як не було ніякої організованої евакуації. Не було освітлених кімнат в підвалах. Були брудні, темні підвали де було холодно і ніяких буханців хліба! Були підвали де ховались живі а у куточку лежали мерці! Бо на вулиці смерть і винести мерця проблема. Не було ніяких коридорів! НЕ БУЛО! Не було звʼязку. Ні з Естонією ні з ким би ще. Були мерці на вулицях і будинках. Було багато крові , настільки багато часом, що ти забував переступати ті страшні калюжі! Було холодно. Було до біса холодно і смерть танцювала танок з кожним», - коментує ситуацію двічи переселенка (спочатку із Донецька, а потім – із Маріуполя) Марина Пугачова.
Маріуполець Євген Сосновський висловився так після перегляду фільму:
«Зрозуміло, що фільм зачепив глядачів, багатьох довів до сліз. Так, такі фільми зараз потрібно робити і показувати їх не тільки в Україні, а й за кордоном. Але, мені здається, такі фільми повинні бути набагато чеснішими. Бо з перших кадрів цього фільму усі маріупольці, які пройшли через те пекло, побачать неправду. Починаючи з комфортної ярко освітленої окремої кімнати у підвалі з буржуйкою та настінними часами, прямого зв'язку з Естонією з того ж підвалу і з "вишенькою на торті" - автівкою ОБСЄ з якої через гучномовець лунає запрошення на евакуацію коридором, який начебто буде відкритий з 10 до 18 години і потім той самий автобус ОБСЄ, який везе евакуйованих. Тож, виходить, маріупольці все брешуть, коли кажуть, що сиділи в темряві, економлячи кожну свічку, палили масляні каганці, були без зв'язку. Брешуть маріупольці, коли кажуть, що не було аніякої організованої евакуації, аніякої медичної і взагалі будь якої допомоги.
Але маріупольці не брешуть. І реальність була у багато разів жахливіша, ніж, навіть, те, про що вони розповідають. Бо багато про що мовчать. Не хочуть згадувати. Вони не хочуть згадувати, бо їм боляче. А інші в Україні і за кордоном не хочуть згадувати правду про Маріуполь, тому що вже не на часі...»
Євген Сосновський додав реальну фотографію, яку зробив у підвалі в Маріуполі.
І запропонував порівняти умови з тими, що були показані у фільмі.
Маріуполець Данило Ребро буквально вибухнув через брехню у фільмі.
"Головна травма містян - це те, що їх кинули наіпрозволяще, - пише він. - Від міського голови який мовчки збіг, до різних служб, які також мовчки за внутрішньовідомственими наказами покидали місто.
За всіх відпрацював полк Азов та патрульна поліція Маріуполя.
ОБСЄ яке в фільмі начебто було в Маріуполі та збирало людей на евакуацію покинуло місто ДО вторгнення. Та Україну взагалі 7 березня. В Маріуполі ОБСЄ каталися на білих джипах, отримували міжнародну гарну зарплатню, спали в історичному готелі "Спартак" в центрі міста там же харчувалися в ресторані. Паркова біля Спартака завжди була заставлена автівками ОБСЄ. Спартак до речі мав типо сусідив show bar Pur Pur за тою ж адресою що і Спартак. Можливо наші міжнародники отримуючи валюту були шанобливими та не заходили в стрипбар де алкоголь набагато дешевший ніж в їх країнах, і не дивилися на струнких студенток. Вони ж за агресором в полях наблюдали, так людей рятували, як показали творці "Юрику".
Тому ще раз для українців які волали браво команді фільму, та іншим короткопамятним споживачам Арестовича та ТВ.
В Маріуполі НЕ БУЛО ЕВАКУАЦІЇ. Ми чекали шашлика в травні, та міський голова волал щоб не створювали паніку. НЕ БУЛО ЕВАКУАЦІЇ...
Особисто я був без автівці та виїхав чудом, коли запронували друзі, 6 дорослих, 2 дітй в седані. Паливо скінчилося вже в Бердянську, 6 годин на заправці нічого не дали. Яка евакуація автобусом/мі я питаю?..
В "фільмі" ще багато невідповідностей, як то зв'язок в підвалі, чисті люди, дитина вночі бігає по воду, 3 людини у сховищі багатоповерхівки, немає десятків блокпостів на путі до Запоріжжя, доконала мене сирена повітряної тривоги.
Альо, у нас світла не було.
Маріуполь був в -15, без газу, води, електрики, звязку, опалення. Сховища переповнені, їжи мінімум, будівлі палали, служб не було, люди кончали життя самогубством.
Я не мився 3 тижні, їв раз на день, скинув 15 килограмів, працював кожного дня на вулиці, багаття, вода, приготування, облаштування сховищ. Був грязний як чорт. Від мене тхнуло. Але це все можна "не побачити".
Якщо б не це ОБСЄ. Це просто знущання, мало того що реальна інформація не ретранслювалась на Телемарафоні та соцмережах. Так ще зараз стверджується, що покинутих людей ОБСЄ рятувало. Це хамство. Не професійнисть.
Взагалі потрібна заборона кино лайна на травмуючи події", - відреагував батько двох маленьких діточок.
На жаль генеральна продюсерка фільму закрила коментарі після того, як стала отримувати негативні відгуки на свою роботу.
А потім під постом, де відповідали на звинувачення у брехні і інші автори фільму, почали видалятись коментарі. До речі, серед відповідей одна із продюсерок Тетяна Куц звинуватила маріупольців у війні, заявивши, що вони ходили на «референдум» і голосували за РФ.
Замість авторів фільму на багаточисельні звинувачення у брехні відповіла відома українська акторка та суспільна діячка Ірма Вітовська-Ванца.
Фото з Фейсбуку Ірми Вітовської-Ванц
«Вважаю великим цинізмом знімати фільми про сьогоднішні події , де торкаємось тем масових вбивств.
Можливість говорити про війну, є! Є багато історій, що просяться на екран. Є багато можливостей знімати про сьогодні, не торкаючись такої складної теми…
Все ще буде.. потім.. і знято буде надталановито, бо визріє ( а може вже зріє) той, хто зможе це прокричати .. Але це буде тоді, коли цей “крик” буде не тому, що треба, а тому, що він нестримний і чесний …
Прошу колег не брати гріх на душу… Маріуполь, Буча, Ізюм… ще багато пекла відкриємо, не ризикуйте власним ім’ям ..
Для таких тем є документальне кіно.. Для відтворення, реставрації таких подій в художньому фільмі , прийде свій час і свій геній , що може це донести… На розрив.
P.S: вся ця рашинська херня на кшталт”свєдєтєль” нічого не вирішить в двобої з документальними свідченнями .. і не треба грати з ними в гру , хто як зніме … Це капкан , куди можна потрапити і заплутати світ , де реальність , а де імітація ..
Моя думка і моя позиція.
А для художніх фільмів чи серіалів, є багато тем про сьогодення… Аби талант», - звернулася до колег Ірма Вітовська-Ванца.
Ви можете скласти власну думку щодо цієї важливої дискусії, передивившись фільм.
ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629
НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629
ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой
ДИВІТЬСЯ нас на YouTube