7 листопада у Семінарійському костелі Святого Йоана з Дуклі у Житомирі попрощалися з 23-річним захисником Даниїлом Сичовим, який загинув 12 вересня 2023 року на сході України.
Даниїл Сичов народився у Маріуполі, пізніше переїхав у Боярку на Київщині, де закінчив школу, а потім знову повернувся у місто. Вступив до університету. Після закінчення вишу працював баристою і мріяв відкрити власну кав'ярню.
"Даниїл застав звістку про початок війни на робочому місці. І під ранок, прибігши додому, почав благати свою матусю, щоб вона терміново виїхала з Маріуполя до Житомира. І мама послухала сина. А сам він, 22-річний, не поїхав із мамою, а став на захист свого рідного міста. Став на захист свого Маріуполя", — розповіла «Суспільному» директорка Житомирського міського центру соціальних служб Ольга Юрченко.
В блокадному Маріуполі Даниїлу пощастило вижити. Ось як він сам написав про це у своєму інстаграмі.
«Никогда не любил пафоса на фоне и романтизации самой войны. Поэтому простое фото и кратко. Чудеса и выше нас что-то есть, иначе бы я был бы мёртв. Мариуполь, ты в сердце. Надеюсь как можно скорее вернусь уничтожать захватчиков, освобождая своих, возлить богам в память павших товарищей и сограждан .Ребят, простите, но напомню. Мы все смертны, но жизнь должна быть достойная. Только вместе мы сила, за нами правда, за нами победа. Слава Украине», - написав Данило 31 березня 2022 року.
Він вибрався з Маріуполя, приїхав до Запоріжжя і став до лав Збройних сил України. Спочатку воював у Маріупольській бригаді Тероборони, потім – у Бахмутській, наприкінці липня перейшов до 3 штурмової бригади. Мав позивний "Бронік".
"Ми дуже хвилювалися за цю дитину. В останньому бою, коли побратим його впав, він захищав його, вкрив, а сам загинув. Ми дуже співчуваємо рідним", — розповіла знайома загиблого Даниїла Раїса.
«Честь, шана і вічна пам'ять, - написали побратими Данила Сичова із Бахмутської ТрО. - Цілеспрямований та наполегливий, він міг зненацька здивувати але завжди демонстрував наснагу та наполегливість у досягненні мети. А останні місяці вона у нього була незмінна – помститися загарбникам, які прийшли до нас нищити та паплюжити наші оселі і – очистити від них нашу землю та повітря. Він пройшов Маріуполь, потім боронив країну у складах Маріупольського та Бахмутського батальйонів. Писав вірші, мав неабиякий економічний хист, але прагнув нищити ворога саме на передовій та у складі штурмовиків вибивати росіян з нашої української землі. Він один з тих, завдяки кому від росіян звільнена Андріївка. Тож, не забувайте, якою ціною даються такі перемоги. Висловлюємо співчуття близьким та рідним Данила. Він був справжнім сином своїх батьків та Батьківщини і загинув Героєм».
Кордони
кров'ю карбовані
Майбутнього
задля
Відважних людей
Свідомість Країни
Родини як дому
Лиш так з попелища
Вона постає
Та нація сильних
Зі зброєю гордих
Готових своє до кінця боронить
Нажаль лише так
здобувається
Мирне
Життя серед хвиль
Та жорсткого світу
Проявим завзяття
Єднання
Братерство
Спільную працю
Від мал до старих
Бо гідна того
Щоби квітла навіки
Вкраїна рідная
То ненька моя
(с) Данило Сичов