Це фото було на білборді в Міському саду Маріуполя, автор фото - маріупольський фотограф Дмитро Чичера. В центрі фото - чоловік з донечкою на руках. Це Олександр Коняхін. Він загинув в серпні 2022 року, захищаючи Україну.
Чоловік загинув геройські. Він врятував свою групу з мінування, залишившись самотужки виконувати завдання.
Мати героя звернулася до Президента з проханням присвоїти Олександру звання Героя України. До кінця збору відписів на сайті петицій залишилося 15 діб, не вистачає 2 тисяч голосів.
"Звертаюся до всіх маріупольців та не тільки! Допоможіть, будь ласка, зібрати підписи для надання моєму сину звання Героя України. Його побратими вважають, що він гідний цього звання", - написала мати на своїй сторінці у Фейсбуці.
Підтримати петицію - означає перейти за посиланням, активізувати свій підпис через Дію і проголосувати. Ось посилання.
"Олександр Коняхін народився та виріс в м. Маріуполі. Навчався в загальноосвітній школі №65. З юності проявляв себе активним і наполегливим, займався брейкдансом та кікбоксінгом. Закінчив зварювальне відділення фахового коледжу Приазовського державного технічного університету, пізніше отримав і вищу освіту в ПДТУ за тим же напрямком. Строкову службу проходив у розвідувальній роті 25-ї бригади десантно-повітряних військ, - йдеться у тексті петції.
В житті та в роботі для Олександра завжди було важливим досягати успішного результату. Фізично та морально витривалий, він прекрасно володів собою навіть в надзвичайних ситуаціях. Отже, і професію обрав надзвичайно важливу. З 2017 по 2020 роки Олександр працював в Державній службі надзвичайних ситуацій м. Маріуполя, виконував обов’язки сапера-водолаза. Відтоді своїм головним обов’язком та метою вважав зберігати людські життя. Всі три роки служби Олександр приймав участь у розмінуванні територій Донецької та Луганської областей. Уважно та обережно ставився до кожного завдання. Отримав статус Учасника бойових дій.
З 2021 року Олександр Коняхін продовжив службу сапером-водолазом 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат» 56-ї окремої мотопіхотної бригади м. Маріуполя. З осені того ж року в складі батальйону виконував бойові завдання біля селища Піски Донецької області. Більш ніж півроку Олександр разом з побратимами давав відсіч ворогу, намагаючись зупинити війну в рідному краї. Діяв завжди сміливо та рішуче, адже мріяв про повернення до мирного життя, до любої родини.
6 серпня 2022 року Коняхін О.Р. командував групою, яка проводила бойове завдання по мінуванню в районі між населеними пунктами Піски та Первомайське на Донеччині. Коли почався ворожий артобстріл, Олександр дав команду своїм бійцям відійти, а сам залишився завершити завдання. Життя рішучого та незламного захисника обірвалося від прямого влучання ворога. Дехто зі складу групи отримав поранення, але всі залишились живі завдяки Олександру.
В Олександра залишились батьки, брат, дружина і донечка, сестра.
Донечку він до останнього носив на плечах, казав що буде носити, поки зможе. Його Надюша, тільки так він називав донечку. Тепер вона часто просить дідуся: “поноси мене, як тато, хоч трошки”.
Для родини загибель захисника – надзвичайно важка втрата. Адже весь свій вільний час чоловік присвячував рідним. Він назавжди залишиться в пам’яті близьких і друзів світлим, усміхненим, життєрадісним, позитивним, товариським та привітним до кожного.
Вмів легко знаходити контакт навіть з незнайомими людьми, незалежно від статусу та рангу.
Любі конфліктні ситуації вирішував виключно в спокійній розмові.
Незважаючи на сувору та героїчну роботу сапера-рятувальника, в мирному житті Олександр захоплювався садовим дизайном, викладав з камінців прекрасні клумби, саджав квіти, дерева, адже розумів, на скільки цінним є спокій та затишок.
Як справжній воїн і патріот Олександр Коняхін віддав своє життя за можливість щасливого майбутнього у мирній, незалежній і такій рідній Україні.
Останки гідного оборонця рідної землі, який мужньо виконував свій військовий обов’язок боронити державну цілісність України, наразі не вивезені з міста загибелі, бо територія знаходилась та досі знаходиться під контролем збройних формувань Росії. Тому останки нашого Героя і досі не перепоховані на рідній землі.
Пане Президенте, від імені родини, друзів просимо підтримати петицію та присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) та нагородити орденом "Золота Зірка" головного сержанта, командира інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 56-ї окремої мотопіхотної бригади Коняхіна Олександра Романовича.
Просимо вшанувати пам'ять нашого Героя, який віддав за свободу та незалежність нашої Батьківщини найцінніше - своє життя!!!"
Підтримати петицію можна за посиланням: https://petition.president.gov.ua