Коли нарешті Реєстр завданої росіянами шкоди почне приймати заяви від маріупольців? Чи дійсно шкоду, завдану Росією, маріупольцям доводити буде не потрібно? Чи можна буде успадкувати майно (або репарації за знищене майно) загиблих у Маріуполі родичів?
На ці надважливі для маріупольців питання у своєму інтерв’ю «Європейській правді» відповів виконавчий директор Реєстру збитків, завданих Україні Російською Федерацією (Реєстр створений у Гаазі у формі міжнародної організації) Маркіян Ключковський.
Ось основні теми, які стосуються безпосередньо Маріуполя і маріупольців.
Як збирати докази зруйнованих квартир у містах, від яких нічого не залишилось, наприклад, Мар’їнка, Маріуполь, Бахмут
У містах, де є катастрофічно великі руйнування – як-от Маріуполь, Мар'їнка, Бахмут, багато інших міст та сіл, – немає сенсу мати докази руйнування квартир, бо ми можемо побачити зруйнований будинок в буквальному сенсі з космосу.
Тому це – один з тих кейсів, які для нас, як для реєстру, будуть дуже простими для оцінки. Попри те, що до цих місць вздовж фронту та на окупованих територіях зараз немає доступу.
Достатньо отримати дані з українських реєстрів про власника квартири чи будинку і побачити на супутникових знімках, що цей будинок стояв 23 лютого 2022 року, а потім цього будинку не стало. Які ще докази потрібні?
Тут, до речі, нам допоможе те, що ми працюємо в цифровому форматі.
Нам не потрібно вручну перебирати кожну справу і оцінювати докази. Достатньо згрупувати всі кейси щодо житла, скажімо, у певному кварталі Маріуполя, який за супутниковим знімками непридатний до життя, зруйнований – і ухвалити рішення про те, що ця група кейсів доведена.
Лишається тільки оцінити його вартість.
Це вже робитимемо не ми, це питання наступних стадій процесу. Але в таких кейсах дуже часто призначається умовне експертне оцінювання, яке каже, що перед 2022 роком квадратний метр житла в Маріуполі коштував стільки-то. І далі – проста арифметична дія.
Заяви на репарації будуть прийматися не тільки за втрачене майно, а і за загиблих, за втрачене здоров’я
Величезна трагедія Маріуполя та інших міст – це те, що там втрачені не лише квадратні метри, а й тисячі життів. Кількість загиблих у Маріуполі досі невідома. Відповідно, ці люди не можуть подати також заяви про втрачене майно. Це одне з численних складних питань, які стоять перед нами.
Тут ми будемо вимушені керуватися заявами від близьких родичів, спадкоємців.
Якщо вони зможуть підтвердити факт загибелі рідної людини, що мала квартиру в Маріуполі, то можуть подати заяву і щодо втрати життя родича, і щодо втрати майна, яку вони отримали б у спадок.
Зрозуміло, що будуть і складні випадки, коли ці заяви будуть відхилені.
Одна з імовірних категорій, які фіксуватиме реєстр (я змушений вживати слово "імовірних", тому що це все ще має бути затверджено рішенням Ради Реєстру), – це безвісно зниклі, тобто ті люди, факт загибелі яких ми не можемо підтвердити, але є підстави припустити, що вони десь там були. Імовірно, такі заяви ми також будемо реєструвати.
Але тут, звичайно, буде багато нюансів щодо доказів і обґрунтування заяви.
Реєстр покликаний зафіксувати всю шкоду, яка була завдана Україні та українцям – і матеріальну, і нематеріальну. Матеріальна шкода – це втрата доходу та втрата майна.
А нематеріальна – це втрата життя, здоров'я, недоторканості фізичного тіла (травми, катування, фізичні страждання тощо). Також йдеться про втрату особистої свободи (незаконне ув'язнення, незаконне утримання, полон), про вимушене переміщення, депортації, незаконне переміщення дітей, їхнє незаконне усиновлення.
Доведення цього не завжди є простим, і нам треба буде проявляти до певної міри гнучкість щодо того, які саме докази ми вимагаємо у людей, які саме обставини можна або нереально підтвердити.
Коли запрацює реєстр
Кінець березня чи початок квітня – це орієнтовний час, коли ми розраховуємо бути готовими почати прийом заяв.
Створення і запуск реєстру, включно з підготовкою і узгодженням процедур, йде дуже швидко як для задачі такого масштабу. Тут я нагадаю, що реєстр як міжнародна організація був створений лише сім місяців тому. Те, що ми вже виходимо на запуск, – це третя космічна швидкість.
Також складність полягає в тому, що ми очікуємо мати справу з мільйонами і мільйонами заяв.
Що стосується вже конкретних виплат репарацій – я би хотів, щоб на це питання була відповідь. Можу лише сказати: думаю, що це станеться не в цьому році.
І нам пощастить, якщо це буде в наступному році. Це був би дуже великий успіх.
У цьому процесі наразі дуже багато невідомих. Ми першопрохідці у створенні такого компенсаційного механізму; немає зразка, який можна втілити. До того ж ми бачимо, як швидко може помінятися політична ситуація у світі.
Тому давати прогнози було би безвідповідально.
Але я знаю, що за неповних два роки ми пройшли неймовірний шлях – від ідеї, в яку спочатку ніхто не вірив (навіть в Україні потрібно було переконувати, що це можливо), до нинішнього стану. Ми отримали рішення Генасамблеї ООН; через шість місяців – рішення про створення реєстру; а тепер наближаємося до початку роботи реєстру. І це – надзвичайно швидко.
Повний текст інтерв'ю - за посиланням
Більше про компенсацію зруйнованого майна ЧИТАЙТЕ ТУТ: Компенсація знищеного майна. Все, що треба знати