В Маріуполі за даними окупантів, зараз знаходяться близько 10-12 тисяч дітей. Ці цифри дуже не точні, вони базуються на відомостях про тих дітей, хто зараз в окупованому місті відвідує школу та дитячий садочок, і ми не маємо змоги їх перевірити. Проте це головне - ці тисячі дітей, скільки б їх не було, зараз перебувають у небезпеці.
Небезпека фізична, психологічна, ментальна.
У кожного дорослого, який має дітей і ухвалює рішення залишатися в окупації, мабуть, є вагомі причини так робити. Проте чи має дорослий право вирішувати таким чином долю дитини?
Маріупольчанка Міла Завалей вважає, що дітям не місце в окупації. І ось як вона аргументую свою точку зору.
Я довго видихала цей текст. Він не призов до дій, він більше роздум.
Я зараз дивлюсь що відбувається на окупованих територіях, і душа іде в п'яти від того, що відбувається там з дітьми.
Дорослі- мають право на рішення. Те яке вони зробили. Через переконання, за наявністю підстав або без них. Але це дорослі. Вони вміють закрити рота, коли треба, десь мімікрувати під оточення, і так далі.
А тепер подивіться на дітей.
У багатьох дорослих в голові досі є установки, що дитину формує "школа, вулиця, родина". Бо так воно і є.
Оточення - то важлива складова росту особистості.
А тепер уявіть собі: вам років 12, рот ви ще закривати не навчились вчасно, вдома дорослі розмовляють про те, як Україна поверне території, а нам треба лише трошки почекати, але вимагають щоб ти вчився в школі (бо якщо дитина не ходить до школи на окупованих територіях, до вас приходить ювенальна юстиція, і дитину вилучають з родини), а в тій школі розповідають зовсім не те що вдома, а ще і іншу реальність. А паралельно ти навчаєшся в українській школі дистанційно.