В українських містах почали створювати нову мережу телеграм-каналів для підлітків «Сущность…». Там, де ви бачите три крапки, вставляйте назву будь-якого міста в Україні, і отримаєте потрібний телеграм-канал.
Спочатку їх створювали лише у великих містах, але останнім часом стали з’являтися і «Сущности» невеличких містечок, розповідає газета Схід.Now.
Всі вони працюють за однаковою схемою. Учасники групи надсилають адміністратору фотографію людини, яка їм подобається або не подобається, і розповідають про своє ставлення до неї. Але по факту обговорення перетворюється на справжню травлю дітей. В коментарях часто лунають заклики вбити, побити, знущатися, осоромити, плюнути в обличчя, образи сексуального характеру.
Всі ці пости розміщує адміністратор групи безкоштовно. А от якщо хтось звертається до нього з проханням видалити фото, адміністратор просить за це гроші. Суми називають різні. Вони залежать, як правило, від розміру населеного пункту. У великих містах така послуга коштує дорожче. Загалом, від 400 до 1000 грн.
Крім того, адміністратори груп заробляють на тому, що за невеличку суму, 200-300 грн, погоджуються назвати ім’я замовника булінгу.
Розкриваються, як матрьошки
Групи у Телеграмі працюють абсолютно анонімно. І адміністратори груп, і їхні учасники відчувають безкарність щодо своєї діяльності.
Будь-які спроби правоохоронних органів заблокувати роботу окремих груп, приводять лише до того, що адміністратори створюють нові і нові.
Останнім часом адміністратори мережі одразу підстраховуються і створюють резервні групи – наприклад, «Сущность Днепра» та «Сущность Днепра резерв», або «Сущность Одессы» та «Сущность Одессы резерв». Справжні матрьошки, які розмножуються діленням при будь-якій спробі правоохоронних органів заборонити їхню діяльність.
Ми звернулися із запитом до Національної поліції і нам повідомили, що на території Донецької області звернень від батьків підлітків із скаргами на булінг в Інтернеті не зафіксовано. Мабуть тому, що в цих регіонах зараз люди сконцентровані на питаннях виживання і порятунку. А от на території України загалом вже зафіксовано близько 100 звернень від батьків с початку повномасштабного російського вторгнення.
На жаль, в поліції не можуть вийти на власників або адміністраторів Телеграм-груп. Телеграм, на відміну від Фейсбуку дозволяє адміністраторам зберігати інкогніто. І єдиним методом боротьби з такими групами залишається блокування.
Російський слід
Психологиня Ольга Голубицька спостерігає за підлітковими рухами, групами та течіями з 2016 року. Каже, що важко не помітити певну циклічність, з якою такі рухи з’являються.
У 2022-му році «Синій кит» повернувся до України (перші згадки датуються 2017 роком), у лютому 2023-го – «ЧВК Редан», у лютому 2024-го – «Сущность».
«Такі групи насправді найчастіше виникають у лютому-березні, тому що не тільки у дітей, а і у дорослих в цей період психіка виснажена. (Росіяни і війну не випадково саме у лютому розпочали, тому що це найдепресивніший місяць року).
За такими групами, як «Сущность», є російський слід. Російська пропаганда кожного лютого запускає атаку по підлітках, - каже Ольга Голубицька. - У підлітків дуже низьке критичне мислення. Вони оперують категоріями «чорне – біле», тому маніпулювати свідомістю підлітка набагато легше. І росіяни дуже методично їх атакують. А через підлітків – і все суспільство».
Всі ці групи спочатку з’являлися як звичайні соціальні мережі. І підлітки сприймали їх як нове коло свого спілкування. Це була одна з причин їхньої популярності. У «Синьому киті», наприклад, не одразу з’явилися заклики до самогубства. Діти виконували якісь прості і цікаві для них завдання. А підліткам дуже важливо бути залученими до якоїсь конкретної дії, бажано революційної.
Субкультуру, яка пішла від аніме-воїна («ПВК Редан»), хтось розумний в Росії використав для влаштування масових сутичок підлітків, стінка на стінку. Спочатку ця течія діяла лише в російських містах, а трохи згодом – і в українських.
Національна поліція минулого року призупинила дії підлітків, заблокувала 30 каналів і груп ПВК «Редан» в Україні. За офіційними висновками правоохоронців, «штучне поширення такої субкультури – це спроба російських пропагандистів провести чергову інформаційно-психологічну операцію та втягнути підлітків у протиправну діяльність». Тобто і у поліції вбачають саме російський слід у виникненні підліткових груп.
Ми проаналізували контент найбільших груп, які існують на сьогодні – «Сущность Львова», «Сущность Одессы», «Сущность Днепра». Всі вони ведуться російською мовою, навіть у Львові. Групи наповнені російським контентом – інколи там обговорюють російські музикальні групи, російські фільми.
І що важливо: серед такого суто підліткового контенту адміністратори періодично вкидають політичні і провокативні пости. Як наприклад, ось цей, про Володимира Зеленського як про людину, яка заробляє на війні. І вже в коментарях несуться натяки на те, що він – новий Гітлер.
Ольга Голубицька зазначає, що росіяни створюють для підлітків ілюзію значущості, скеровуючи їх енергію туди, куди потрібно саме росіянам. Тож це найкраща зброя, щоб розхитувати суспільство.
Реальна небезпека чи просто слова?
За даними ЮНІСЕФ, 67% підлітків в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з булінгом. І це лише відкрита статистика. Насправді ми не знаємо реальну картину, тому що значна частина життя сучасних підлітків проходить в Інтернеті, який батькам важко контролювати. Це найзакритіша від батьків частина їхнього життя.
Чи може булінг в Інтернеті перерости для дитини у фізичну небезпеку, яка буде нести загрозу життю? Ольга Голубицька каже, що слова – не завжди дії, проте інколи це дійсно реальна загроза.
«Погрози – це зараз дуже небезпечне вторгнення в особистий простір дитини. Тому що ми не знаємо, на якій стадії зараз знаходяться наші діти, як вони проживають цю війну, всю ту агресію, яка на нас ллється, як довго діти накопичують у собі певні реакції, а потім виплескують на того, кого вони вважають винним. Вони сприймають людину як об’єкт, як каналізацію, куди вони зливають свій гнів.
Це не завжди означає, що дитина готова виконувати свої погрози. Часто в моїй роботі підлітки говорять, що писали погані речі, але не хотіли, не збиралися їх виконувати. Але це не завжди так. Підлітки дуже схильні до різких речей. Їх весь час хитає у крайнощі. Для оточуючих дуже важливо не відповідати агресією на агресію з боку дитини», - каже психологиня.
Чому агресивні групи популярні серед підлітків
Ольга Голубицька каже, що поведінку підлітка формує насправді його фізіологія.
«У підлітковому віці у дітей змінюється гормональний фон, структура способу мислення, а система, яка відповідає за регуляцію емоцій, ще не сформована. Тож і без того немає керування емоціями, а тут ще й гормональні викиди додаються. Тому ризик суїцидів найвищий у підлітків.
Підлітки мислять крайностями – або все добре, або все погано, або чорне, або біле. Їм дуже важливо боротися проти всього світу. Це їхня така світова задача. Зараз все це переживається через булінг. Але так було і раніше. Просто трошки інакше проявлялося», - пояснює психологиня.
У підлітків провідний мотив – конкуренція між собою, самоствердження, тестування влади. Тобто це такі поняття, які раніше їм не були доступні, і вони хочуть спробувати, відчути, що це таке. Тому інколи ми бачимо у соціальних мережах жорстокі сцени побиття, записані на відео. Дітям потрібно не просто зробити щось, що продемонструє їхню «владу над світом», а ще і показати світові свою силу і міць. Світ має їх помітити.
Тож попри постійне прагнення відірватися від дорослих, підлітки стають дуже вразливими і залежними від соціуму, від його реакції на себе.
«Такий викривлений спосіб самоствердження часто відбувається через поганий контакт з батьками. Коли батьки не сприймають бунту або його забороняють, або знецінюють, коли у батьків реакція, наприклад, на бажання дитини пофарбуватися у синій колір, - жорстка заборона, підлітки можуть робити на зло через те, що «мене тут не розуміють».
А от коли батьки не підтримують різні форми протесту своєї дитини, але і не забороняють, дозволяють цьому процесу підліткового бунту відбуватися, так би мовити, контрольовано, підлітки, як правило, безпечно проходять цей складний період.
Діти, які мають контакт з батьками, коли вони стикаються з агресивними зовнішніми системами, у них вистачає свідомості підійти до батьків і сказати: «Ви знаєте, здається, я вляпалася». Такі діти можуть попросити допомоги, знайти місточок до батьків. А от коли довіри немає, то треба шукати того, хто в тебе вірить. Потреба в такій людині висока», - каже психологиня.
На жаль, такої довіри у підлітків часто заслуговують не найкращі люди.
Тож Ольга Голубицька радить батькам постійно перевіряти, чи є у них контакт з дитиною. Однієї прогулянки раз на три місяці абсолютно недостатньо для підтримки контакту. Тому що зміни в підлітковому організму відбуваються так швидко, що за три місяці можна взагалі не впізнати свою дитину.
«Варто розповідати дитині історії про себе у підлітковому віці, показувати свої фотографії. Для підлітків дуже важливо знати, що батьки мали схожий досвід, колись переживали такі самі відчуття. Чесна розмова потрібна. Чесність – це найбільше, що цінують діти у підлітковий період».
Довіра, постійний контакт і чесне спілкування – це те, що, на думку фахівців, допоможе дорослим навчити підлітка перетравлювати власні емоції і контролювати свою поведінку. У підсумку, це має допомогти уберегти дитину від зайвого болю та небезпеки.
ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629
НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629
ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой
ДИВІТЬСЯ нас на YouTube