На початку повномасштабного вторгнення слово Маріуполь приводило людей у шок. Одне лише «Я з Маріуполя» змушувало багатьох завмирати і відводити очі. Але з часом «Маріуполь» перестав лякати. Російська армія дуже старається, щоб таких міст, як Маріуполь, було в Україні багато, а страшні трагедії ставали для українців буденністю.
На Донеччині міста, по яких прокотився фронт починаючи з 2023 року, зруйновані зараз на 80-100%. Наприклад, Мар’їнка, Попасная – таких населений пунктів просто не існує більше.
Очільник Луганської військової адміністрації Артем Лисогор під час круглого столу, організованому Асоціацією міст України, казав, що вони стратегію відбудови міст на Луганщині розраховують від нуля, немов би і не було таких міст, як наприклад, Лисичанськ.
Але про що боїться говорити влада мешканцям окупованих міст?
Спитайте у міністерки з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірини Верещук, або мера будь-якого окупованого міста, або у очільника обласної адміністрації, чи всі міста будуть відбудовані після війни? І ви не отримаєте прямої відповіді.
Вам будуть казати, про кількість мешканців, які мають повернутися (а це не менше 3000 людей), про кількість школярів у школах (а це не менше 300 учнів), будуть казати про необхідність створення нових робочих місць, про інвестиційний клімат і спеціальні умови для бізнесу, але вам ніхто не скаже правду, дивлячись у вічі: десятки міст і селищ на Донеччині та Луганщини загинули назавжди. Можливо десь поставлять табличку «Тут колись було місто…», десь мабуть створять меморіал, але абсолютно точно – десятки населених пунктів вже ніколи не воскреснуть, принаймні, не за наше життя.
На жаль, влада так і не навчилася чесно розмовляти з людьми. Намагається розмовляти з нами як з нерозумними дітьми, не сіяти паніку, не засмучувати, створювати міражі і пожинати мрії, щоб не дай боже не зіпсувались рейтинги.
Хибна стратегія. Доведено Маріуполем.
Людина має отримувати об’єктивну інформацію, для того щоб ухвалювати складні для себе рішення. Бо це ж її життя.
Що вже зараз об’єктивно зрозуміло?
1.Навіть після деокупації бізнес не повернеться на Схід. Можливо, соціальний, який утримується за рахунок грантів. Або дуже специфічний – розвиток навколо військової інфраструктури, розвиток сервісів для обслуговування будівельних компаній. Іншого бізнесу не буде. На останньому Донбас Медіа Форумі виступав Віктор Левіт, власник заводу Zeus Ceramica у Слов'янську, і казав, що більше ніколи не вкладе жодної власної копійки в цей регіон. Тому що Росія залишається поруч. Тому що фахівці залишають регіон як зону тотального лиха. Тому що залишаються лише асоціальні елементи та старі люди, які не можуть працювати. То який бізнес?
2.Люди, які сьогодні кажуть, що повернуться на схід, безумовно будуть повертатися після деокупації, та чи будуть вони там залишатися? Без гарантій безпеки та роботи для себе – навряд чи. А без людей – для кого відновлювати інфраструктуру, лікарні, дитячі садочки?
Тому влада має чесно казати людям: частина міст, селищ відновлюватися не будуть. Які саме не будуть відновлюватися – нам ще доведеться вирішувати. Але якщо місто зруйноване вщент, шахту затопило, завод, навколо якого жило місто, - більше не відновиться, то відбудовувати таке місто ніхто не буде.
Сумна правда, але хтось її ж має казати.
Анна Романенко
Авторська колонка - це формат, в якому автор висловлює свою власну думку з приводу подій і фактів, які відбуваються навколо. Думки автора можуть не співпадати з позицією редакції.
БІЛЬШЕ БЛОГІВ читайте ТУТ