Ще три місяці тому директор маріупольської загальноосвітньої школи №34 написав інформаційний запит до директора департаменту освіти Маріупольської міської ради Володимира Курського. Підняв питання щодо комунікації, фінансової звітності, необхідності виплачувати простій вчителям, а не тільки директорам шкіл.
Але департамент освіти ігнорував цей запит від директора школи. Тож Олександр Литвинський звернувся із заявою до поліції про порушення департаментом освіти законів України.
В поліції провели перевірки і встановили, що директор департаменту освіти Володимир Курський був занадто зайнятий, тому і не встиг виконати закон і відповісти на інформаційний запит згідно до термінів, встановлений українським законодавством. Але після втручання поліції Олександр Литвинський отримав таки відповідь від департаменту освіти – детальний, на трьох сторінках. Але з відмовою по всіх питаннях та пропозиціях.
Ось цей лист.
Ми ще детально проаналізуємо його зміст. А поки публікуємо думки самого Олександра Литвинського щодо змісту отриманого листа.
ПОЧАТОК ІСТОРІЇ ТУТ: Як маріупольська влада закрила рота директорам шкіл. Лист Олександра Литвинського
Після мого звернення до т.в.о директора департаменту освіти міста Курського В.І. щодо функціонування освітньої галузі міста і моєї заяви до поліції з приводу порушення чиновниками закону України «Про звернення громадян», після тривалого безпідставного мовчання, мені надіслали відповідь за підписом Курського В.І. із запізнення на три с половиною місяця. Як стверджується у листі з поліції по факту перевірки моєї заяви, в департаменті не могли відповісти на моє звернення у передбачені законом терміни (не більше одного місяця від дня їх надходження (ст.20 Закону)) з причин зайнятості (!). Може тому що пан Курський В.І. крім посади в освіті, ще працює директором центру ЯМаріуполь у Кривому Розі? На двох стільцях сидіти іноді важко. Але скоріш за все, справа в тому що Маріупольські чиновники взагалі не звикли відповідати за свої вчинки, а тут якісь директор школи дозволяє собі ставити їм незручні питання. І ще поліція не дає спокою, тому змушені були якось відповісти. Що і як написали, то вже інша справа. Звичайно, відповідь з початку до останнього слова – брехня і маніпуляції.
По-перше, якщо чат керівників створили ми самі, як пише Курський, то чому його адміністраторами є чиновники департаменту освіти? І чому закрили доступ до коментарів в чаті одразу після мого посту про неадекватність влади щодо виділення грошей на охорону Бойченка? Відповідь всім очевидна, крім Курського В.І.
По-друге, в своєму листі я запитував Курського В.І. як депутата Маріупольської міськради, про те чи є доцільним на його думку під час війни грошові витрати маріупольської громади на охорону й автопарк мера Бойченка В.С.? А мені у відповідь пишуть якусь фігню про публічні закупівлі… Холопи завжди мовчать, бо знають своє місце.
По-трете, аналіз роботи – це не лише звіт про досягнення, а й про помилки та недоліки в роботі, щоб було видно об’єктивну картину. А ваші наради і конференції – це гра одного актора, без запитань та без відповідей.
По-четверте, робота лише 6-ти шкіл у дистанційному форматі, то не результат активних зусиль керівників цих шкіл з батьками учнів, а темна історія кулуарних домовленостей департаменту та окремих директорів, наближених до команди мера. Бо інакше, умови відкриття шкіл були би озвучені не перед початком навчального року (середина серпня 2022 року), а набагато раніше. Але владі і тут легше збрехати.
По-п’яте, якщо в департаменті освіти, як говориться у відповіді, працює лише троє керівників, то хто тоді і за які кошти займається фінансовими та іншими питаннями? Може отримають зарплату в конвертах? Інакше виходить, що це роблять маріупольські школи, які працюють дистанційно і директори шкіл яких знаходяться на простої. Тому відповідь про те, що все це робить централізована бухгалтерія скоріш брехня ніж правда.
Ось така гидка картина імітації роботи чиновників нашого міста. І це лише один приклад...
Для чого спитають мене, ці всі викриття про лицемірство, брехню і манію величі нашої місцевої влади; кому це потрібно і кому цікаво? Дивлячись на сьогоднішню активність маріупольців стає сумно. Люди втомилися, зневірилися, а хтось просто звик бігти за натовпом і тому весь цей абсурд від влади у нас продовжується. Але якщо не намагатися змінити таке життя, то ми залишимося без майбутнього.
Справедливість заперечує існування пройдисвітів, тому треба продовжувати боротьбу з ними до перемоги. Люди заслуговують на краще.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Уроки любові». Як в Маріуполі працюють російські школи і чому навчають дітей, - ФОТО, ВІДЕО