Жодна соціологія під час війни, тим більше на окупованих територіях, не може бути об’єктивною. Проте є спосіб дізнатися, що насправді думають маріупольці про окупаційний режим, Росію і диктатора Путіна.
Пропагандистське телебачення Маріуполь24 нещодавно звернулося до своєї авдиторії, яке б питання вони поставили Путіну, якби у них була можливість взяти участь у його щорічному «спілкуванні з народом». Тим більше що цього року диктатор запланував поєднати це спілкування з пресконференцією для журналістів.
Навряд чи автори опитування бажали почути саме це, бо те, що залишили маріупольці в коментарях під повідомленням,– читається як п’єса.
Тож ми вам просто зацитуємо ці драматичні діалоги в літературній редакції 0629.
Отже, про що б ви, маріупольці, спитали у Путіна, якщо вас запросили це зробити?
Анна: в таких опитуваннях чомусь завжди беруть участь одні пенсіонери. Молодь ніколи не питають.
Серджіо: це тому що молодь на роботі (сміється). Хоча насправді, не бачу нічого поганого в тому, що пенсіонери беруть участь.
Анастасія: а до мене вчора на вулиці двічі підходили журналісти з опитуваннями, та я соромлюсь цього.
Анна: чого саме соромишся?
Анастасія: ну камера, всі діла.
Чоловік з ніком «Я тюлень, мені все лінь»: а хто-небудь вже поцікавився, чому пів міста кинули із житлом? Чому люди повинні другий рік доводити, що вони все життя прожили у Маріуполі і що вони є власниками квартири, в якій прожили все життя?
Анна: «д’юті фрі» в іншій стороні (в сенсі, не варто тут на щось розраховувати)
Наталя: а я б спитала, коли перестануть кидати робочих на гроші.
Максим: у мене лише одне питання: де наші квартири?
Валентина: так! Третій рік без житла!
Руслан В.: в минулому році гострі питання Путіну вже ставили, та от тільки відповіді на них не отримали.
Андрій: а я б спитав, чому нас не доєднали до Ростовської області (людина все ще вірить, що їхні біди – через так звану «ДНР», і не вірить, що він вже 2,5 роки як «в Росії» - не такій, як в кіно показували, а в такій, якою вона є насправді).
Олександр: а хтось вже спитав у Путіна, коли вже нарешті можна буде перетинати кордон Росії не через Шереметьєво, а наземним шляхом?
Анна: краще спитати, коли він митні пости між Новоазовськом і Ростовом прибере, бо каже, ми одна країна, а по факту, кордони залишились.
Світлана Григорівна: а мене цікавить, коли робота буде, робочі місця. Бо зараз тільки торгівля і будівництво. Де жінкам працювати?
Жінка з ніком Лі: хочу спитати, скільки ще будуть люди з інвалідністю, пенсіонери, матері з колясками ходити пішки на верхні поверхи, без ліфту. Чому не ремонтують ліфти? Чому не купують нові ліфти? Чому на це немає фінансування? Чому людей за людей не вважають.
Влад: в лікарні ліфту досі немає, а ви питаєте про багатоповерхівку!
Я тюлень, мені все лінь: ех, якщо б моє житло вціліло, я б ходив на будь-який поверх – до себе додому (сумно зітхає)
Оленка: у кожного свої проблеми.
Я тюлень мені все лінь: так і є. Єдності немає серед людей, кожен сам по собі вигрібає.
Оленка: єдності ніколи і не було. Просто судячи з вашого коментаря, якщо у людини вціліла квартира, то опікуватися іншими проблемами, як то сміття не вивозять чи ліфт не працює, вже і не треба. Таке собі твердження.
Я тюлень...: ліфт – це не найбільша проблема, яка є зараз у Маріуполі, і гірше гівна повно.
Оленка: скажіть це людині на інвалідному візочку, який місяцями з квартири вийти не може.
Валентина Іванівна: точно!
Я тюлень...: батько моєї куми теж з інвалідністю, теж з дому не виїжджає, але його більше хвилює не це, а те, що його донька та онука без житла залишился.
Юлія: а не погоджуся з вами. Якщо ліфт не працює у будинку, то це проблема для літніх людей, дітей, людей з інвалідністю. Якщо ліфт не працює у лікарні, то це ще більша проблема.
Оленка – Я тюленю: а що це ви взагалі весь час на себе ковдру тягнете? От я, та ось у мене. Я ж вам кажу, що у кожного – свої проблеми, і справа не у єдності.
Ольга: і все-таки, бути безхатьком набагато гірше (зітхає)
Людмила: хочу спитати, коли перерахують пенсію приватним підприємцям? Тих, хто працював на приватні компанії до 2021 року, просто кинули на гроші!
Сергій: а у нас у дворі каналізація стоїть вже пів року. Ніхто нічого не робить. На Митрополитській. Всі скоро передохнемо через той сморід. Про це можна питати у Путіна, чи краще у когось іншого?
Анна: та нічого ні у кого не треба питати. Який сенс? Все одно, нічого не зміниться. Нікому ми не потрібні.
Обговорення ще довго продовжувалося. Хтось вірив у доброго царя і переконував, що Путін як дізнається про бєспрєдел, який тут влаштували Пушилін і компанія, так одразу втрутиться і всі проблеми вирішить, хтось мовчки сміявся з такої наївності.
А ми читали і розуміли: місто опинилося у справжній ямі, і люди там безправні та невеселі. І ніякі показову відбудови цього не здатні приховати.