Дітям не місце в окупації. Зараз, після двох з половиною років поневолення міста, стає очевидно, наскільки серйозною є небезпека для дітей залишатися там.
Сьогодні ми розповімо вам, що насправді відбувається з дітьми в захоплених маріупольських школах. Як це оцінюють самі російські педагоги. І дуже сподіваємось, що і наші, українські педагоги, а також ті, хто пішов працювати на росіян, поділяться власними думками з цього приводу (пишіть в чат-бот на Телеграмі, а також на пошту news@0629.com.ua, залишайте контакти, ми відкриті до спілкування).
Ну а наш аналіз та спостереження такі.
Індоктринація
У «індоктринації» є декілька значень, але коли мова йде про освіту, особливо про навчання в тоталітарній країні, то під цим терміном мають на увазі зомбування дітей – агресивне запровадження однієї доктрини, яку діти мають сприймати як релігійну догму, без права піддавати сумнівам.
Ви приводите дитину в школу, щоб вона там отримала знання, навчилася самостійно мислити, шукати інформацію, аналізувати, досліджувати, а натомість дитину змушують вірити у доктрину, яка ламає її уявлення про світ, про власну країну (в нашому випадку дітям в окупації доводять, що такої країни, як Україна, ніколи не існувало, тож і в подальшому не має існувати), про свою роль і свої права в цій країні. І роблять все це зі словами «Это всем хорошо известно», «Это все знают», «Нет никаких сомнений, что…». Такими словами завжди починається брехня.
Проте в тоталітарній системі ця брехня ще і небезпечна для дитини. Школяра або школярку зі шкільної парти привчають до думки, що потреби держави важливіші за її власні. Що прагнення до щастя – це зло. Що найвища цінність людини – це померти за свою країну (для чоловіків) і народити побільше хлопчиків, які будуть готові потім померти за країну(для жінок).
І коли державі треба, то немає більше добра і зла, і можна робити все – вбивати, грабувати, ґвалтувати.
Ви уявляєте, що при цьому відбувається в голові дитини?
Зараз ми наведемо цитату відомого російського педагога Діми Зіцера. Ми вважаємо важливим зацитувати саме російського вчителя, для того щоб достукатися до тих батьків, які зараз знаходяться на російській території, або в окупованому Маріуполі і, можливо, не довіряють українським журналістам, українським вчителям, підозрюючи їх в заангажованості.
Зіцер належить до тієї категорії педагогів, які вважають, що в кожній людині сконцентрований свій маленький всесвіт, тому кожна людина – важлива. Так от, на його переконання, російська держава рухається прямо в протилежний від цієї думки бік.
«Російська держава скасовує особистість і замінює особистість державою. Як це працює? Ось вам приклади. Такий предмет із нудною назвою ОБЖ (основи безпечної життєдіяльності) став називатися «ОБЖ та захист вітчизни». Подивіться, як спритно основи безпеки нашого з вами життя підмінюється необхідністю захищати батьківщину. Це приклад маленький. Але зараз російська дитина, коли виходить із дому, опиняється в цьому потоці постійно. Плакати на вулиці, банери. Дитина приходить до школи – а там уроки про важливе, прапороцілування, клятва перед портретом Путіна. Дитині не вирватися із цього…» - вважає Зіцер.
Освіта в російських школах перетворювалася на тоталітарну пропаганду не одразу, а поступово. Але в останні десять років вона стала настільки агресивною, що сотні тисяч родин по всій Росії стали переводити дітей на сімейну форму навчання, а тисячі педагогів – справжніх педагогів, які не хотіли ставати частиною підлості, стали звільнятися. За словами Зіцера, в 2023 році 193,5 тисячі вчителів покинули роботу. Ми не знаємо, чи включає ця статистика також школи на окупованих територіях. Але дуже хочеться вірити, що і серед маріупольських педагогів знайшлися гідні люди, які відмовилися ставати частиною російської індоктринації.
Мілітаризація
Мілітаризація дитинства стала ще однією проблемою, яку спостерігають сьогодні в школах окупованого Маріуполя.
Ще три роки томи ми тут, в Україні, сміялися, роздивляючись мілітаризовані дитячі візочки, або дитсадівську малечу у військовому строї. Але зараз батькам в окупації не до сміху. Бо саме це змушують робити і їхніх дітей.
Колишня вихователька дитячого садочку розповіла 0629, що спочатку думала, що зможе працювати і при окупації. Ну тому що, це ж дитячий садочок, ну хто буде чіпляти маленьких дітей, які тільки-но вчаться говорити, грати, комунікувати. Спочатку, в перші місяці, розповідає вихователька на умовах анонімності, так і було. Росіяни завезли іграшки, багато конструктору «Лего» - це і все. Діти спокійно складали з того конструктора синьо-жовті будиночки. Але через декілька місяців почалося: патріотичний куточок відкрий, мапу РФ повісь, російський прапор, матрьошки, самовар, «ви живете у великій і прекрасній країні під назвою Росія». І ніяких жовто-блакитних кольорів – ані в одязі, ані в іграшках.
Вихователька звільнилася, не змогла переступити через себе. Але багато хто працює, співає гімн РФ вранці на лінійках, піднімає прапор Росії і розповідає дітям, що віддати життя за Росію – це нормально.
На початку 2022 року ми спілкувалися з деякими батьками, які мають проукраїнську позицію, але через родичів, житло та інші причини не захотіли залишати окуповане місто. Ці батьки були впевнені, що надаючи дітям вдома достовірну інформацію про те, що відбувається, вони зможуть захистити таким чином дітей від індоктринації та мілітаризації.
Але зараз ці батьки змінили свою думку.
«Ви що, та тут зараз за неадекватний коментар саджають!» - зі страхом розповіла мама хлопчика, який навчається у другому класі маріупольської школи. А два роки тому ця жінка була впевнена у своїх силах протидіяти російській пропаганді.
Підручники з дитячої психології стверджують, що до 8-9 років діти не вміють брехати. Їм важко поводити себе неприродно, удавати вдома з себе одну людину, а в школі – іншу. Тож таке роздвоєння (дома одне, в школі інше) небезпечно в окупації і для дитини, і для родини.
Що буде з дітьми на виході із російської окупаційної школи? Ще раз процитуємо російського педагога, який знається на своїй російській системі освіти.
«Ну, це відомо, - каже Діма Зіцер. - Це досліджена тема вдовж та поперек. Школу закінчать люди із знищеними моральними цінностями. Так, це буде саме так».
Те, що було раніше нормою, перестане нею бути, а те, що сприймалось колективно як абсолютне зло, стане нормою.
Загалом це діє так само, як і з пропагандою. Класичний приклад - як нормалізувати людожерство. Спочатку всі розуміють, що бути людожером це погано. Потім відкривається дискусія про те, як вижити людині, яка може їсти тільки людське м’ясо. Потім з’являється організація, яка бореться за права людожерів, бо вони теж люди, а значить, мають право на існування. І так поступово людожерство перестає бути загально визнаним злом.
А тепер уявіть, що в ролі людожера – держава, а їсти вона буде ваших дітей. В нормальному, здоровому суспільстві здається неможливим нормалізувати право держави жерти дітей, відправляючи їх на агресивні війни. Але якщо розповідати дітям з дитячого садочка, що смерть - це прекрасно, а смерть в ім’я держави – це слава і подвиг, то норма починає змінюватися.
Природно, що перетворювати злочини на «подвиг» можуть дозволити собі лише негідники. Тому російська влада розшукує таких негідників і серед своїх громадян, і серед колаборантів.
Головою загальноросійської організації дітей та молоді «Рух перших», яку називають «новою піонерією», призначили 35-річного Артура Орлова — учасника російсько-української війни, «героя Росії». Указ про його призначення підписав диктатор Путін особисто.
Тобто військовий злочинець тепер керує і дитячими організаціями, в тому числі в окупованому Маріуполі. Всі без виключення школи зобов’язали створити піонерські організації і включити туди всіх учнів шкіл за списком.
Інша мілітаристська організація, «Юнармія», поки що не є обов’язковою. Але вона поступово розширює свій вплив в окупованому місті.
«Я, вступая в ряды «Юнармии», перед лицом своих товарищей торжественно клянусь соблюдать устав организации, всегда быть верным своему отечеству…» - кажуть підлітки, одягнені у військову форму. Від них вже зараз вимагають бути вірними своїй вітчизні. Але яку країну вважають вітчизною діти в окупації? Що треба зробити з дитиною, як переламати її свідомість, щоб переконати, що ніякої України, де вона народились і росла всі роки, не існувало в її житті?
Керує «Юнармією» в Маріуполі Вадим Вагнер.
На фото - Вагнер приймає присягу юнармійців в окупованому Маріуполі
Це колишній маріупольський підприємець, член громадської організації «Искренность» (рос). Він разом з Валерієм Онацьким відкрили автомийку на гроші акціонерів Маріупольського меткомбінату мі. Ілліча. Колишній злочинець Онацький після відбування тюремного ув’язнення зумів переконати колишнього директора ММКІ Володимира Бойка в тому, що виправився і хоче тепер допомагати іншим підліткам не потрапити до в’язниці. Володимир Бойко, який і сам мав складне дитинство, Онацькому повірив, дав гроші.
Валерій Онацький, зараз очолює управління дітей та молоді окупаційної адміністрації Маріуполя
На ці гроші Онацький побудував будинок, відкрив автомайстерню і автомийку і змушував підлітків з організації «Искренность» безкоштовно там працювати, заробляти гроші для організації і для самого Валери.
Тепер ці люди отримали посади від окупантів і розповідають дітям в Маріуполі, що їм треба померти за державу.
«Я хочу, щоб ви пам’ятали про ті покоління людей, які віддали життя, щоб ви сьогодні жили, творили, росли, рухались, - каже Онацький, звертаючись до дітей, що вступають до «Юнармії». – Віддайте свої життя для служіння кращому».
Кращим Валерій Онацький назвав служіння Російській Федерації, яка вбила десятки, а можливо і сотні дітей в Маріуполі (точні дані досі невідомі).
Чи можна захистити дитину?
Це дуже складне питання. Педагоги, психологи вважають, що переважна більшість дітей не може спиратися індоктринації.
Ось як про це каже експертка центру громадської просвіти «Альменда» Анастасія Воробйьова.
«Особлива небезпечність індоктринації саме для дітей полягає в тому, що, діти досить швидко демонструють лояльність і їх легко індоктринувати, оскільки вони мають менше попередньо сформованих концепцій і переконань, які вербувальникам потрібно було б спростувати або змінити. Більше того, індоктриновані або навіть народжені в екстремістському середовищі діти будуть “лояльними охоронцями” і “чистими носіями” конкретної ідеології для майбутніх поколінь. Це є особливо релевантним в контексті окупації Криму та окремих частин Донецької та Луганської областей».
Але із будь-якого правила завжди є винятки. Завжди є відсоток дітей, які мають внутрішню силу спиратися тоталітарному впливу. Як це їм вдається, за рахунок чого одна дитина на весь клас має сили, наприклад, не підтримувати війну, коли 99% вчителів та однокласників війну підтримують, не відомо. Але саме за таких дітей найбільше страшно, бо вони зараз в окупації знаходяться у найбільшій небезпеці.
8% учнів маріупольських дистанційних шкіл – це діти з окупації. Ось це і є ті 8% виключень з правил, які спираються російській індоктринації зараз. Сподіваємось, всі вони зможуть виїхати у безпечне місце.
Що буде з іншими дітьми, якщо Маріуполь не буде деокупований у найближчий рік-два і якщо батьки цих дітей не захочуть їх вивозити?
Це можна уявити. Не виключено, що їхня доля буде такою ж, як і доля дітей у Донецьку, яким в 2014 році виповнилося 10 років. Частина цих дітей загинула у війні з Україною в 2022 році. Їх навіть не рахувала держава Росія. Бо ці діти для неї ніколи і не існували.
ДИВІТЬСЯ інші ВІДЕО:
Врятуйте Володю, Андрія, Дениса, Івана
Про заборону церков без маніпуляцій
Держава збільшила відсотки по іпотеці