Маріупольський художник, який підтримав російську окупацію, створив нову картину, яку зробив на основі фотографії розстріляного росіянами автомобіля із написом «Діти».
"Ми хотіли жити" – так назвав Андрій Мироненко свою нову роботу. Присвятив її загиблим дітям Донбасу.
«Основу картини було взято з фотографій військових кореспондентів із розбитого Маріуполя. Дівчинка малює мир на землі, на тлі чорно – білої луни війни. Журавлі, що летять, піднімаються до сонячного світла. Це символ душ загиблих наших дітей, у чистому невинному, блакитному кольорі», - так пояснює свій задум художник.
Андрій Мироненко не вчився малярству професійно. Ази малювання йому показав під час служби у радянській армії російський митець Ігор Осипенко, який багато років малює тайгу. Ось під впливом цього видатного поціновувача російської тайги і сформувався талант маріупольського художника.
А, мабуть, так сильно запала у серце ця любов до російських беріз, що після встановлення окупації Андрій Мироненко одразу назвав її «освобождєнієм» і став малювати російські церкви та берези і гастролювати територією Росії зі своїми полотнами.
В своїх небагаточисельних інтерв’ю він розповідав про щасливе майбутнє Маріуполя під російськими прапорами.
Своєю черговою картиною він зробив ще один кроку на шляху виправдання російської агресії в Україні. З його слів, виходить, що невідомо які військові кореспонденти сфотографували невідомо ким підбиту машину, де були діти. І винні всі у цьому, окрім Росії.
Але 0629 в березні 2022 року встановив правдиву історію, пов’язану з цією машиною.
Це фото зробили кореспонденти Associated Press в березні 2022 року в центрі Маріуполя, біля Театрального скверу.
Нам вдалося розшукати людину, яка їхала в колоні разом з розстріляним автомобілем.
Маріуполець Артем бачив все на власні очі і ось, що він розповів.
«Було 22 березня. Ми мешкали на Мирному (селище в Кальміуському районі Маріуполя - ред). Тільки в 20-х числах березня до нас докотилась інформація, що з Маріуполя можна евакуюватись. Люди у нас дуже швидко зібрались. Дуже велика кількість машин була, десь 15 чи 16 автомобілів. І ми рушили на виїзд з Маріуполя. Біла «Газель» теж їхала з нами. Це була машина з сусідньої вулиці на Мирному. Тому я не знаю точно, скільки там було дітей. Знаю, що багато, і що з ними їхали двоє дорослих та водій.
Ми виїхали вранці. Їхали мимо п’ятих заводських воріт, мимо першої лікарні. Біля заправки на других прохідних повернули на вул. Макара Мазая. Там, біля будівлі патрульної поліції, дорога була перегороджена двома великими цистернами. Довелось маневрувати. Батько був за кермом, тож я міг уважно спостерігати за дорогою.
Біля автовокзалу ми стали чути постріли. Навколо автовокзалу все зруйноване. Просто жах. Руїни. Нічого нема. Ми поїхали далі по вулиці Куїнджі. І там все почалось. Нас почали прицільно обстрілювати з «Градів». Одна ракета розірвалась прямо біля «Газелі». Автомобіль посікло уламками, колеса пробило. Але ніхто не зупинявся. Неможна було зупинятися ні на мить. Бо тоді всім кінець. Ми їхали, не зупиняючи. І «Газель» на пробитих колесах теж їхала, не зупиняючись. Ми в’їхали на кільце біля Театрального скверу. І тут машина заплуталась в проводах. Далі їхати не могла.
Водій авто був поранений. Він зміг відкрити фургон і відпустити дітей. Діти почали вискакувати, і всі, у кого було хоч одне місце в авто, почали підхоплювати цих дітей і забирати. Я знаю точно, що одна дитина була поранена у голову. Мої знайомі її взяли в машину. Їх машина теж була вся посічена, без стекол після обстрілу.
Ми залишили цю білу «Газель» та поїхали через залізничний вокзал у напрямку Приморського бульвару. Там ми повернули на виїзд з міста через мелекінський блокпост.
На блокпосту нас зупинили люди в військовій формі з шевронами «днр». Але машина з пораненою дитиною не зупинилась. Вона проїхала повз чергу. Пораненій дитині надали першу допомогу, потім вони поїхали далі, не чекаючи нікого, щоб врятувати ту дитину.
Знаю, що водій «Газелі» не зміг дістатися контрольовану Україною територію. Що з ним – невідомо».
Ось така історія.
Росіяни прицільно били по колонах людей, які намагалися евакуюватися із міста. Але про це художник в своїх роботах не розповість.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як художник у Маріуполі працює на російську пропаганду, - ФОТО