Безхатченки Маріуполя, які до російського наступу на місто жили в будинках 85, 87, 89 та 91 по проспекту Металургів, звернулися до диктатора Путіна з проханням допомогти їм з житлом.
Опустимо моральний бік такого звернення (люди, які втратили все, що мали, звертаються до того, хто знищив їхнє місто та їхні дома, - що може бути більш принизливим) і подивимось на проблему ширше. Виявляється, маріупольці зі своїми проблемами не потрібні не тільки окупантам, а і власному уряду. Саме про це пише у своєму дописі у Фейсбуці маріуполець Євген Сосновський.
З дозволу автора наводимо його текст повністю.
З Вікіпедії: "Лишние люди" - тип персонажей, сквозной образ в русской литературе, который был представлен в творчестве писателей XIX века...; его главная черта — «отчуждение от официальной России»...
На жаль, і тут, в Україні, маріупольці, як і мешканці інших окупованих територій, теж перетворилися на "лишних людей", "отчужденных от официальной Украины", яка їх просто не помічає, або робить вигляд, що не помічає. Єдине, що таких відео вони не записують, бо нема на фоні чого записувати. Та й нема до кого. Бо владі з обох боків краще, щоб цих маріупольців взагалі не було.
До речі, це чергове відеозвернення до "російського царя" записано саме у тому маріупольському дворі і на тому місці, де колись стояв наш будинок №85 і де з шести багатоповерхівок у березні 2022 року встояла лише одна, а на місці інших росіяне вже побудували нові "хмарочоси".
Замість нашого будинку тепер парковка (а ми все ще чекаємо на офіційне підтвердження пошкоджень нашого будинку і квартири...). А серед "мітингувальників" на цьому відео я бачу знайомі обличчя наших сусідів, які дуже сподівались, що отримають компенсаційне житло від росіян у цих новобудовах. Не сталося, як сподівалося...
Хоча і у тих маріупольців, які виїхали з Маріуполя, сподіваючись на підтримку держави, теж не сталося...
Бо, що там, що тут, вони - "лишние люди".
Єдина перевага для нас - це те, що ми в Україні. І це головне.
Вижили там, виживемо і тут. Не завдяки, а всупереч. Але, на жаль, не всі...
Більше блогів читайте в СПЕЦТЕМІ