2024 рік не здивував – він став таким, яким і очікували: роком болю, тривог, невизначеності. Він розпочався з боїв за Авдіївку, закінчився боями за Покровськ та Курахове, а всередині цієї дистанції – щоденні втрати і просування фронту на захід.
Віра у перемогу, якою ми жили у 2023-му, змінилася щоденним страхом: що ж буде далі? І це точно не найлегше відчуття.
Ви теж, напевно, помітили ці зміни: влада припинила говорити про перемогу, про кордони 1991 року, про деокупацію Криму. І про деокупацію Маріуполя сьогодні теж більше ніхто не говорить. Скоріше навпаки. Лунає теза про те, що деокупація поки неможлива. Але згадка про наше місто навіть в такому контексті – зараз звучить краще, ніж забуття. Бо саме забуття переживає сьогоднішній Маріуполь. Його більше не існує інформаційній повістці держави, його не згадують в контексті поточних проблем, які потрібно вирішувати.
І мова тут не тільки про виплати переселенцям, житло та компенсації за втрачене майно, бо всього цього немає не тільки для маріупольців, а і для мешканців Волновахи, Соледару, Бахмуту, Авдіївки і інших окупованих міст.
В січні минулого року, новий очільник обласної військової адміністрації Вадим Філашкін заявив, що питання призначення військової адміністрації для Маріуполя вирішиться в найближчий час. Минув рік, а «найближчий час» так і не настав.
Немає адміністрації – немає і грошей, які заблоковані на рахунках міськради. Мільйони гривень, які могли б бути використані на потреби людей, що опинилися у злиднях, або на допомогу військовим. Ще рік тому міська влада обіцяла за рахунок цих грошей сплачувати для маріупольців суму першого внеску по іпотеці. І теж не сталося.
Нікому не цікаво докладати зусиль, щоб зсунути цю мертву глибу проблем. І якщо минулого року про них принаймні говорили, то зараз тиша, немов немає ані міста, ані людей, ані їхніх проблем.
Ну а сам Маріуполь відсувається у сутінки. Все менше чистих голосів ми чуємо звідти, з окупації, все більше те, що звідти доноситься, схоже на Стокгольмський синдром. Росіяни докладають чимало зусиль, щоб розірвати людей. Відфільтровують тих, хто їм не подобається, дискримінують тих, хто може становити інформаційну загрозу, кришать на шматочки родини, руйнують сімейні зв’язки, тасують людей, як колоду карт: оцих сюди, а цих – подалі. І козир в їхні грі – житло, квадратні метри, кляте квартирне питання, яке так і залишилось для багатьох з нас вирішальним при визначенні свого майбутнього.
Найбільший виклик сьогодення залишається без відповіді: а далі що?
Всі ці розмови останніх місяців про перемир’я, припинення вогню, заморозку конфлікту тощо базуються на дитячій вірі, що прийде дорослий дядя із США і вирішить всі наші проблеми. Українська влада дуже схожа на інфантильного дорослого, який, немов дитина, закриває оченята щоб перестати бачити бабайку. На жаль, бабайка від того нікуди не зникає.
В 2023 році нас змусили жити вірою у переможний наступ ЗСУ. І ніхто не розповів, що буде, якщо наступ не буде переможним.
Під кінець 2024-го нас переконали, що прийде Трамп і принесе нам ганебний мир – без Маріуполя і Бахмуту, без Севастополя і Сіверськодонецку, без Мелітополя та Генічеську, але і без щоденних втрат.
Але якщо Трампу не вдасться укласти навіть такий ганебний для України мир, хто-небудь чув про план Б, про військову стратегію на 2025 рік, мобілізацію, формування нових бригад, доукомплектування старих, задуми, плани, зброю? Як ми взагалі будемо діяти?
Не бачимо і стратегію влади щодо тимчасово окупованих територій. В експертному обговоренні на you-tube-каналі видання Liga.net дипломат і політик Валерій Чалий сказав те, про що нервово думають більшість маріупольців. Він сказав, що будь-які територіальні поступки, які ми гіпотетично можемо зробити зараз, можна вважати поступками назавжди. Цей варіант все ще не визначений для України, але не виключений.
Чи є план Б у маріупольського муніципалітету на такий розвиток подій? Міська влада Маріуполя півтора роки працювала над стратегією відновлення Маріуполя. Скидається на те, що все даремно. Як мають діяти підприємці, які все ще зареєстровані за старою адресою і сплачують податки? Що буде із закладами освіти, лікарнями? Як довго мають працювати центри «ЯМаріуполь» і взагалі - муніципалітет, існування якого поза Маріуполем вже зараз викликає багато питань?
Поки що відповідей на них немає. Вочевидь, їх має дати 2025 рік. Хай він стане роком визначеності для всіх нас.
Анна Романенко, головна редакторка 0629.com.ua
ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629
НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629
ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой
ДИВІТЬСЯ нас на YouTube