Отработанный сценарий. Как Мариуполь пытаются превратить в Донецк

После оккупации Донецка команда Ахметова пытается реализовать в Мариуполе тот же сценарий, который был реализован олигархом в Донецке.

Такое мнение высказал политолог, глава «Агентства развития Приазовья» Константин Батозский во время публичной лекции в арт-платформе «ТЮ» в Мариуполе.

«Я пам’ятаю, як все починалось в Донецьку. Це було після програшу Януковича на виборах 2004 р. Ахмєтов хотів виправляти ситуацію, і щоб при цьому все було дуже професійно, тому запросив у Донецьк Пола Манафорта. Ви будете сміятись, але перші вибори, які відомий на весь світ політтехнолог Манафорт організував в Україні, це були вибори в Донецьку обласну раду. Саме Манафорт запропонував застосувати стратегію роз’єднання людей.  Ми бачимо жахливі наслідки такої стратегії.

Ахмєтов у Донецьку почав з того, що став згортати вільну пресу. У 2011 році була “переформатована” незалежна газета «Салон Дона и Баса». Це було одно з найкращих регіональних друкованих видань України, яке реалізовувало повністю незалежну редакційну політику. Ніякого насильства не було, звичайно, Ахмєтов газету купив за великі гроші. Але «Салон» як майданчик для свободи слова перестав існувати. І мені в той час стало все зрозуміло – що буде далі. 

А далі потихеньку зачищалось інформаційне поле. Створювались міські та регіональні телеканали (обласний телеканал “Донбас”, донецький міський 12 канал), йшла скупка регіональних видань (газети Донецьки новини та Приазовський рабочий). Окремі незалежні журналісти, громадські активісти демонізувались. І все це призвело до того, що у 2014 році в Донецьку практично не залишилося ні журналістів, ні активістів, які були б здатні чинити опір російській навалі. Звісно, окремі люди залишались, і вони виходили, чинили спротив. Але потужного громадянського руху не було і не могло бути. Це, на мою думку, одна із головних причин, чому зберегли Харків, чому зберегли Дніпро, чому зберегли Маріуполь (бо там був екологічний громадський рух з 2012 року) і чому не змогли зберегти Донецьк. 

Після зачистки інформаційного поля Ахмєтов почав капітальний ремонт Донецьку. Мовлялв, ось вам нові стадіони, тротуари з парками, хмарочоси, аеропорт, і забудьте про демократію.

 І ось зараз я бачу, що цей самий сценарій Ахмєтов знову використовує. Тільки цього разу – в Маріуполі.

Він скупив більшу частину місцевих ЗМІ, він системно знищує репутацію громадських активістів і опозиційних депутатів. І паралельно будує пішохідні доріжки. Людям це подобається, звісно. Не може не подобатися. Особливо на порівнянні з тим, що було за попередників.  Але вони не розуміють, що втрачають своє право на місто, своє право вирішувати, яким цьому місту бути.

Сьогодні влада Метінвеста не має діалогу з громадою з основного питання, яке має обговорюватись у Маріуполі: що буде, якщо завтра, наприклад,  не буде заводів? Або якщо вони будуть, але перестануть приносити прибутки у бюджет? Як буде розвиватися місто через 10, 20 років? 

Такий діалог край необхідний, но він неможливий при теперішній монополії  Метінвесту. У монопольне місто не прийдуть інвестиції. У монопольному місті не розвивається підприємництво. Монопольне місто  це такий собі гуртожиток – комфортний, красивий, але все ж таки гуртожиток Метінвесту. І мені дуже шкода маріупольців…»