"Они разрушают нас изнутри". Генерал Аброськин прокомментировал результаты выборов в Мариуполе
Предварительная победа (по результатам экзит-полов) на выборах в Мариуполе двух пророссийских партий стала неприятным сюрпризом для тех, кто защищал город от российского вторжения и сепаратизма в 2014 году.
Одним из таких людей был генерал Национальной полиции Украины Вячеслав Аброськин. В 2014 году он возглавил областное управление полиции Донецкого региона. А в 2019-м даже заявлял о намерении баллотироваться на пост городского головы Мариуполя. Потом, правда, передумал, но продолжает следить за всем, что происходит в уже родном для него городе.
Результаты выборов Вячеслава Аброськина откровенно разочаровали.
"Влітку цього року в Маріуполі я запитав у одного командира частини - на його думку, чи підуть росіяни на Маріуполь? Він сказав – ні, вони розуміють, що буде багато вбитих, вони підуть тим шляхом, як в 2014 році – руйнувати нас з середини.
Сьогодні, подивившись результати екзит-полів, згадав його слова й перед очима події тих страшних років.
В червні 2014 року ми вдвох з колегою прибуваємо на Донеччину з Києва. Вже 17 червня ми затримуємо Наталю Грузденко в народі «бабу Наташу», керівницю «виборчого штабу ДНР» в Маріуполі.
Саме тоді в Маріуполі я вперше використав зброю, бо російський найманець Олександр Шахаєв, який знаходився біля неї, надав нам активний супротив, давши бій на одній із вулиць міста, ховаючись за маленьку дитину, онуку Грузденко.
І тоді Грузденко відразу після затримання сказала, що вона тільки виконувала вказівки керманичей і керівників бізнесу області того часу, називаючи конкретні прізвища.
І вже сьогодні, дивлячись на переможців перегонів, я не можу зрозуміти... В 2015 році ми збирали трупи і виносили дітей з руїн після обстрілу росіянами мікрорайону Східний, ловили диверсантів, які підривали мости та вбивали охоронців, роздавали хліб в замерзаючому Дебальцевому, вивозили дітей… Й ще збирали трупи з вулиць, викопували трупи закатованих в центрі Слов’янська, щоб через шість років побачити теж саме.
Тоді я починаю задавати вже питання собі - для чого я там віддав три роки свого життя, відправляв на смерть своїх підлеглих, залишив дітей без батьків?
І тепер зрозумію слова одного фінансиста з МВС, який мені рік тому сказав «я Вас туда не посылал, я тоже тут служил».
ОО "Искренность" на пророссийском митинге 23 февраля 2014 года
Мабуть, потрібно було робити інакше, але не можемо, тому і маємо тисячі таких «друзів» за три роки війни".
Читайте по теме: Когда выбор имеет последствия