«Нас – більшість. Поки ми є – живе Маріуполь», - директорка маріупольської ОШ-66 Наталя Ровицька

8 маріупольськіх шкіл відновлюють свою роботу поза межами окупації. І це виглядає справжнім дивом. 

«Мені здається, що доки є діти, які потребують нашої, української, освіти, и поки є педагоги, які вірні своєї державі і готові працювати, Маріуполь – живий. Саме це ми написали в зверненні до Міністерства освіти України, а також до маріупольського муніципалітету, коли просили дозволу та фінансування на відновлення роботи», - каже директорка першої української школи в Маріуполі – ОШ-66 – Наталя Ровицька.

Вона, як і багато інших маріупольців, виривалась із охопленого війною міста в березні. А вже в квітні школа поновила дистанційну роботу, і навіть свято останнього дзвоника в 66-й відбулось, хоч і в Інтернеті.

«Ідея відновити роботу в дистанційному форматі народилась у нас практично одразу. Тому що багато дзвінків від батьків ми отримували. Більшість родин виїхала за кордон, хтось в Європу, хтось в Туреччину. Вони розпочали навчання в європейських школах, тому що зобов’язані та вчитись. Але 90% родин, з якими ми спілкувались, мають на меті повернутись назад, в Україну, в Маріуполь, як тільки це стане можливим. І вони не хочуть втрачати українську освіту. Крім того, навчання в рідному класі, із знайомими педагогами – це психологічний комфорт дитини. В такому середовищі дитина почувається більш комфортно, легше розкриває свої здібності. Тому ми з групою директорів об’єднались навколо ідеї відновити роботу своїх закладів», - розповідає Наталя Ровицька.

Разом з директорами 18, 48, 10, 29 та деяких інших шкіл вони почали писати звернення. Вони писали саме про це – важливість зберегти українську освіту для маріупольців.

«Ми впевнені, що поки жива освіта, поки ми навчаємо наших дітей, у Маріуполя є майбутнє. Нас, тих, хто виїхав з Маріуполя – і дітей, і педагогів – більше ніж тих, хто залишився в окупації. І всі ми чекаємо на повернення України в Маріуполь. Ми всі повернемось. А поки ми маємо підтримувати наших дітей і навчати їх», - каже Ровицька.

Ініціативу підтримала екс-міністерка освіти та науки Лілія Гріневич, яка допомагала маріупольським педагогам  і в організації зустрічей,  і в технічних консультаціях. Підтримав маріупольських вчителів в міський голова Вадим Бойченко.

Фото Євгена Сосновського

«На жаль, не всі школи, які хотіли розпочати роботу онлайн, змогли це зробити. Наприклад, директорка ОШ-18 Наталія Могильна дуже добивалась дозволу працювати. Але їй не дозволили відкритись. Міністерство поставило дуже жорсткі умови. По-перше, вирішили, що працювати має одна школа – на один освітній округ. По-друге, школа має набрати мінімум 1000 учнів. Я вважаю, що це несправедливо, тому що в Донецькій області є багато шкіл, які будуть відкриватись при кількості дітей 200 і 250. Але вирішили так, як є. Вдячна взагалі за можливість працювати.

Проте на базі шкіл, які відкриваються, утворюються не просто школи, а справжні освітні хаби».

Це працює так, пояснює Наталя Ровицька. Якщо, наприклад, в 9-й школі зібрався весь клас і є вчителька, яка готова цей клас вести, то він розпочне роботу, але на базі 66-ї школи, а не 9-ї.

«Це дає можливість працевлаштувати вчителів, які виїхали і які мають сили і натхнення працювати», - підкреслює директорка ОШ-66. 

70% вчителів 66-ї школи не залишились в окупації, виїхали. На жаль багато хто з них зараз за кордоном.

«Це пов’язано в першу чергу з житлом. В Європі питання тимчасового житла вирішується набагато простіше, ніж в Україні. І наші вчителі, особливо якщо це жінки з дітьми, не мають таких доходів, щоб винаймати житло в українських містах. Але вони будуть намагатись працювати хоча б на якусь частину ставки дистанційно», - розповідає Наталя Ровицька.

Взагалі, не тільки педагоги – більша частина учнів, які подали свої заяви до школи, також знаходяться за кордоном. Школа буде розробляти гнучкий графік навчання, з урахуванням часових поясів, завантаженості дітей в інших школах.

Дітям буде і цікаво,  і зручно навчатись дистанційно, запевняють вчителі.

Маріупольські школи розпочнуть свою роботу 5 вересня. Але 1-го числа вони таки зберуться на перший «дзвоник» в Інтернеті. 

«Нічого, все повернеться. І для нас ще пролунають справжні дзвоники», - впевнені педагоги.

Фото Євгена Сосновського

Вони вірять, що після звільнення Маріуполя в місті будуть відбудовуватись вже інші, кращі, європейські школи.

Наталя Ровицька: «Ті педагоги, які вимушені зараз жити в Європі, вони ж там не просто перебувають. Вони придивляються до колег, вивчають досвід. 

Багато в чому наша українська школа краща за європейські. Ми сильніші у викладанні математики, природознавчих наук і навіть англійської. Але є багато чого, чому варто нам повчитись. І в першу чергу тому, як вони вчать дітей соціальним відношенням, ставленню один до одного.

А ось скажіть, ви можете уявіть сучасну школу в Україні, де немає шкільних дзвінків на перерви і на урок? А в Європі немає ніяких дзвінків. Це психологічний комфорт дитини і вчителя також. Це зручно. І ми будемо запроваджувати такі передові ідеї, коли повернемось в Маріуполь.

Ці діти і вчителі, які набувають зараз європейський досвід – це наша скарбниця, вони в тому числі будуть рушити зміни у освіті. Я вірю в це. Це буде скоро».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які школи з Маріуполя відновили роботу за межами окупації, - ПЕРЕЛІК