70 млн євро збитків. Що залишилось від мережі супермаркетів «Зеркальний» в Маріуполі

Супермаркет «Зеркальний» на проспекті Будівельників залишався єдиним на весь Маріуполь, де до середини березня 2022 року можна було придбати продукти. Довжелезна черга вишукувалась щодня до входу у магазин. Порядок і охорону забезпечували патрульні поліцейські. 

Власник мережі супермаркетів «Зеркальний» Віталій Ковинєв вважає, що місто мало запаси продуктів, щоб прогодувати всіх маріупольців, як мінімум, до червня. Але мародерство і обстріли призвели до того, що в Маріуполі розпочався голод.

«Ми намагалися контролювати ситуацію стільки, скільки це було можливо. Але після 14 березня, коли бомба впала на наш останній працюючий магазин, нічого вже зробити було не можливо», - каже Віталій Ковинєв.

Ми розпитали його, як вдалося забезпечити роботу магазинів в повністю заблокованому місці, які збитки він поніс через російську агресію та трошки про те, чи можливо відновити роботу мережі у звільненому Маріуполі.

- Скажіть, де застала вас повномасштабна війна?

-За кордоном. Ми з родиною і друзями поїхали на гірськолижний курорт і мали б літаком повертатись у Київ 25 лютого. На цю дату у нас були зворотні квітки. Але звісно, що прилетіти ми вже не змогли. Шлях в Україну іншим транспортом зайняв у нас 4 дні. Я не встиг евакуювати частину своєї родини – маму, брата. Вони залишились в Маріуполі і пережили разом з усіма всі ці жахи, які завдала Маріуполю російська армія.

Але я почав робити те, що було в моїх силах, щоб  унебезпечити свій колектив, організувати роботу. У мене був інтернет, я мав зв’язок і міг контролювати ситуацію.

- Як вам вдавалось умовляти людей виходити на роботу, коли місто постійно бомбили?

-А не треба було нікого вмовляти. Наші працівники разом з родинами жили там, де працювали. Наприклад, в приміщенні колишньої фабрики Roshen, де був наш супермаркет, є мінус перший і мінус другий поверхи. На першому і жили всі, кого нам вдалось зібрати, близько 500 чоловік. І підіймались, коли треба було стати до роботи. 

Але, на жаль,  дуже швидко потреба в роботі відпала, бо магазини були пограбовані.

Ми намагалися спочатку це зупинити. Я був на постійному зв’язку з патрульною поліцією. Я казав, що ми готові забезпечувати людей продуктами навіть безкоштовно. Фасувати продукти в набори і організовано роздавати. Але для цього потрібно було взяти під охорону не тільки всі наші магазини, але і склади. А у патрульної поліції елементарно не вистачало людей. Не було людських ресурсів, які могли б забезпечити безпеку персоналу і товару.

Мародерство було страшне. Я бачив, як розкрадали «ПортСіті». Люди заходили в «Зеркальний», брали візочки, нагрібали стільки, що не могли вивезти. Потім виїжджали з торгового центру, воно все з візочка падало, розбивалось. Вони повертались і спокійно нагрібали знову…

Я вам так скажу. Я в рітейлі багато років працюю. Я відстежував ситуацію. І можу вам точно сказати: якщо б не мародерство, ми б могли забезпечити маріупольців їжею до середини червня точно.

Ось дивіться. У нас було 9 супермаркетів «Зеркальний» плюс біля 60 торгових точок «Нашої ряби» та «М’ясомаркетів». Кожен мав свій склад. Інші торгові мережі в Маріуполі, «Щирий кум», «АТБ», «Сільпо», також мали свої склади. Крім того, ми займались не тільки рітейлом, але і дистрибуцією. У нас на зберіганні була продукція «Миронівських хлібопродуктів». В місті були склади 3-4-х десятків дистриб’юторів. Це тисячі, тисячі тон продуктів.

Але більша частина з них була пограбована в перші ж дні повномасштабної війни. У когось були такі запаси, що одній людині стільки і не треба, а хтось, хто не дійшов до супермаркету або просто посоромився, помирав з голоду.

Разом з поліцією нам вдалось забезпечити охорону лише в одному з дев’яти супермаркетів, на проспекті Будівельників. У нас там був генератор, були запаси дизельного пального. А поліція забезпечила охорону.

14 березня росіяни відкрили вогонь прямо по супермаркету, біля якого, як завжди, була велика черга людей…

Після цього ситуація стала повністю неконтрольованою. І ми опікувалися лише тим, як  вивезти людей звідти.

- Що зараз із супермаркетами «Зеркальний» в Маріуполі? Бачила відео «розпаковки» - одна жіночка дістає із пакету з написом «Зеркальний» продукти, які придбала в магазині. Невже «Зеркальний» працює?

-Звісно, ні. Я б ніколи не став займатись бізнесом на окупованій території. Не тільки б магазини не відкривав, а взагалі ніяким бізнесом не став би займатись.

Я не став би засуджувати якусь людину, яка мала свій маленькій магазинчик або на ринку торгувала, і тепер, щоб не померти з голоду, робить те саме. Але великий бізнес  - це зовсім інша справа. Великий бізнес має можливості переформатуватись, релокуватись, розгорнути діяльність на контрольованій територій. У великого бізнесу є ресурси, щоб розпочати все спочатку. 

Що стосується того відео, про яке ви спитали. Я теж його бачив. Думаю, що це пакети, які були вкрадені з одного із наших супермаркетів. Хочу зазначити, що це старі пакети. Останній раз пакунки з таким дизайном ми замовляли в жовтні 2021 року. А перед Новим роком ми замовили дуже красиві, новорічні. Мабуть, та жінка не дуже замислювалась, як називається магазин, в якому вона побувала. 

Насправді, я не знаю, що зараз відбувається з моїм майном. Звісно, трапляються на очі фотографії. Але точно вам сказати, що зберіглось, а що ні, як використовується те, що не було зруйноване, - я не можу. Знаю тільки, що всі приміщення, де розташовувались наші магазини, були націоналізовані. Що це на практиці означає – не розумію. Документів ніяких не бачив. Думаю, вони просто привласнили все. 

Бачив, що в одному з «Зеркальних» окупанти відкрили свій супермаркет «Манна». В магазині залишалось не тільки наше торговельне обладнання, а і офісна техніка. Не виключаю, що все це вони використовують.

- Як ви взагалі оцінюєте свої збитки від дій російської армії?

-Важко оцінити за ринковими цінами. Дуже приблизно можу сказати, що нерухомість разом з меблями, обладнанням - це близько 70 млн євро.

- Чи будете судитись з росією через компенсації?

-Поки що треба просто виграти цю війну. Після того будемо вирішувати, як отримати компенсації за всі ці руйнації. Для початку – перемога. Це найголовніше. Саме для цього я працюю зараз.

- Це бізнес, пов’язаний з рітейлом?

-Ні, це зовсім інший бізнес. Я займаюсь ним виключно задля того, щоб мати можливість  допомагати людям. Не хочу казати, що і як я роблю, кому саме допомагаю, бо це все – не для піару. 

З першого дня війни єдина моя мета була – допомогти. Я намагався допомагати наші місцевій владі доставити гуманітарні вантажі в заблокований Маріуполь. Один наш водій, Сергій Куніцин, загинув під час того рейсу на початку березня. Пам’ятаєте, гуманітарна колона намагалась прорватись в Маріуполь, але росіяни затримали її в Бердянську? Ось в тій колоні Сергій керував вантажівкою з борошном та хлібом. І загинув. Залишилась дружина, двоє дітей. 

На таких героях, як Сергій, все тримається зараз.

Взагалі, люди – це головне. І в житті, і в бізнесі. 

У нас до війни разом працювало більше 1000 чоловік. Зараз бізнес не працює, але ми намагаємось втримати ТОП-менеджмент. Ці люди дуже важливі для мене, тому що я вже думаю про те, що буде після перемоги. Я хочу повернутись в Маріуполь і відбудувати мережу. Для цього потрібні професійні кадри. 

Ми зараз з дружиною ніде не пускаємо корені – думаємо про повернення. Все можна відбудувати. У мене немає в цьому сумнівів.

Я до речі хочу скористатися можливістю і подякувати декільком маріупольцям, які вже після того, як виїхали з окупованого міста, написали нашим менеджерам в Інстаграм: «Вибачте, ми вимушені були взяти продукти в вашому магазині і не мали змоги заплатити, бо не було касирів. Але ми хочемо заплатити зараз».

Небагато було таких. 3-4 чоловіка. Але ж знайшлись настільки порядні люди, що написали. Дуже вдячний їм. Відповів, щоб перерахували гроші на допомогу країні. Це зараз – найголовніше.

Розмовляла Анна Романенко