“Ніхто не знав, що ми прощаємося один з одним і з містом”. Як у Маріуполі проходив останній проукраїнський мітинг

Рік тому в Маріуполі пройшов останній проукраїнський мітинг. Як це було згадує журналістка 0629, а зараз військовослужбовиця Марина Молошна. 

Рік тому, 22 лютого, я прокинулася з думкою, що треба щось робити, бо все йшло до того, що путін оголосить так звані Д/ЛНР у кордонах Донецької та Луганської областей, що власне і сталося того ж дня, але вже ввечері, коли ми всі були на мітингу «Маріуполь — це Україна».

Зранку 22-го, ще лежачи в ліжку, створила подію на Фейсбуці «Маріуполь — це Україна», куди почала запрошувати фб-друзів з Маріуполя. Потім ще написала статтю на сайт, щоб прийшло більше людей. Очікувала, що вийде ну сотня, ну може дві. За декілька годин натиснули відмітку на Фейсбук-події, що вийдуть до Драмтеатру, близько 300 людей.

Яким же було моє здивування, коли вийшла тисяча.

Маріупольці принесли з собою прапори та мальовані креативні плакати. Ми співали гімн, багато говорили, обіймалися, ділилися тривогою. Того вечора до нас ще вийшов Андрій Хливнюк, концерт якого тоді був у Драмтеатрі.

Ніхто не знав, що ми прощаємося один з одним і з містом, хоч підсвідомо вже тоді всім було страшно…

БІЛЬШЕ БЛОГІВ читайте тут, за посиланням.