Як приймають українців в Японії. Перший досвід всебічної допомоги біженцям, - ФОТО

Після початку повномасштабного нападу рф на Україну, Японія вперше в своїй історії офіційно прийняла людей, які тікали від війни, та надала їм повноцінний статус резидентів. Зараз понад 2300 евакуйованих людей з України отримують всебічну допомогу від японського уряду та благодійних організацій.

Про життя та підтримку українців в цій країні розказала жителька Маріуполя - Анна Шаргородська, яка евакуювалася в Японію. До початку повномасштабної війни вона працювала в школі і починала стажування журналісткою на сайті 0629.

Чому я обрала саме Японію

Мені разом з чоловіком вдалося виїхати з блокадного Маріуполя 16 березня. Вже на той час наш дім та все, що ми мали, окупанти знищили ворожими обстрілами, а ми не мали майже жодної надії на можливість вибратися з міста.

Дорога до підконтрольної Україні території була дуже важкою та довгою. Спершу ми евакуювавшись до Запоріжжя через Бердянськ, а потім одразу виїхали потягом до Львова. Там ми зупинились приблизно на три тижні в одній з львівських шкіл, яка розгорнула прихисток для біженців.

Нових людей прибувало багато і місць не вистачало, тому ми не могли залишатися там досить довго. В цей час мій чоловік повторно проходив обстеження на підтвердження інвалідності за зором. І коли він отримав медичну довідку про непридатність до військової служби, ми прийняли рішення поїхати в Польщу до моєї знайомої.

Вона прихистила нас та всебічно допомагала. Проте ми мали визначатися, що робити далі. Через те, що ми виїхали  досить пізно, вже майже всі країни Європи були переповнені біженцями з України. Ми з чоловіком не знали, в якій державі ми зможемо знайти собі місце та влаштуватися.

Про підтримку Японії я дізналися в одному з Телеграм-каналів, які поширювали інформацію про допомогу українцям. Це здавалося неймовірним і неможливим, адже раніше побувати в цій країні було однією з наших мрій. Через деякий час ми з чоловіком  йшли повз посольства Японії у Варшаві і вирішили зайти, щоб дізнатися про умови евакуації. І цього ж дня ми пройшли співбесіду, щоб податися на візу.

На ній питали ледве не всю історію життя, включаючи період евакуації, плани на майбутнє, фінансове становище та інше. Багато питань стосувалося саме вибору Японії, планів, чим хочете в майбутньому займатися в цій країні і тощо. Ми не мали гаранта чи жодної знайомої людини в Японії, яка б могла підтримати нас. Не мали також фінансової подушки безпеки, тому були майже впевнені у відмові. Але вже на наступний день ми заповнили документи на спеціальну візу для українців, які рятуються від війни, а вже за півтора тижні вилетіли до Японії евакуаційним рейсом.

Переїзд уряд Японії спланував до дрібниць. Нам не потрібно було турбуватися ні про квитки, ні про різні документи для вильоту та інше. Це все було організовано повністю безкоштовно (навіть переліт для тих, хто не мав достатньо коштів). Перед вилітом вони провели спільну зустріч, на якій розказали про життя в Японії і про те, що на нас чекає по приїзду. 

Разом з нами того разу летіло близько 20 людей, а працівники посольства супроводжували нас ледве не до літака. На прощання вони дарували паперових голубів миру з прапором України, адже орігами в культурі Японії має особливе значення.

Як зустрічають та підтримують евакуйованих українців в Японії

По прильоту до Японії нас зустріли японці прямо з літака з зображенням голуба миру і одразу провели по всіх необхідних пунктах реєстрації.

Після цього всіх евакуйованих тимчасово заселяють у готель, поки їм не оформлять документи і не знайдуть житло. Ми потрапили до Японії саме за державною програмою підтримки, тому цими питаннями займалися працівники міграційної служби. А ті, хто прибувають за підтримки гаранта, чекають допомоги від нього. 

В готелі нас підтримував персонал та перекладачі, яких уряд спеціально влаштував на роботу для допомоги українцям. Вони дуже дбайливо ставляться до своєї роботи. Регулярно організовують різні заходи, фестивалі, розіграші й свята. Знайомлять з культурою Японії і самі більше дізнаються про Україну. Мені було дуже приємно, коли деякі з них вивчили вітальні фрази українською та говорили їх при зустрічах. Вони намагаються робити як можна більше, аби українці не почувалися самотньо в новій країні.

Також японці в готелі випускають спеціальний журнал українською, в якому пишуть про життя та дозвілля в Японії – що відвідати, спробувати та на які фестивалі завітати.

Перш ніж переїхати в муніципальне житло, довелося проживати в готелі близько пів року. Це не багато і не мало, порівняно з іншими. Тривалість може залежати від різних причин – зайнятості працівників, які займаються цією справою, особистих побажань щодо майбутнього житла та іншого.  Взагалі процес пошуку та облаштування квартир досить тривалий, але мене дуже вразило, що нам давали можливість обирати місце, де ми хочемо жити, та розставляти власні пріоритети (наприклад вивчення мови, близькість до метро  тощо).

Звісно не всі префектури надають підтримку та приймають до себе евакуйованих українців, та крім цього умови проживання можуть сильно відрізнятися (наповненість квартир чи будинків меблями та технікою, сплата комунальних послуг і інколи часткова оплата оренди). Але саме столиця Японії – Токіо (де я зараз і проживаю), прийняла до себе найбільше українців і підтримує їх в різних сферах.

Ще під час перебування в готелі українцям дають можливість вивчати базову японську мову. Японці організували спеціальні курси прямо в місті проживання та поруч з ним, і випустили спеціальні підручники та путівники. 

Особисто для мене ці уроки були дуже цікавими і японська давалася легко і невимушено. Вчителі робили свою роботу з повною віддачею і створювали комфортну атмосферу. І навіть навчаючись зараз в японській мовній школі, я дуже сумую за ними.

Дуже багато різної допомоги надають японці українцям. Це дуже дивує, адже вони це роблять вперше. Багато з них регулярно дивляться новини про Україну. Вони дуже співчувають і намагаються хоч якось допомогти. 

За якими програмами українці можуть евакуюватися до Японії

Евакуюватися до Японії українці можуть за програмою державної підтримки урядом або за проєктом від організації NipponFoundation (для тих, хто має гаранта). Обидві програми ще відкриті, але вже мають певні зміни.

Тим, хто летить сюди маючи гаранта, Nippon Foundation вже не надаватиме фінансову підтримку, бо вони набрали максимальну кількість людей яких забезпечують соціальними виплатами. В такому випадку розраховувати українці зможуть тільки на гаранта, в якому мають бути впевнені. В Японії були випадки, коли люди, які виступали гарантами, намагалися маніпулювати, забирати майже всі виплати або змушувати працевлаштовуватися на небажану роботу. А процес щоб довести це може бути надзвичайно складним в новій країні і без знання мови.

Державна програма від уряду все ще приймає та підтримує нових українців. Проте житло, яке надають українцям в тимчасове користування, поступово закінчується. Залишається все менше пропозицій, які евакуйовані можуть обрати. Однак ця програма є безпечною і добре організованою.

Українцям не потрібно турбуватися про оформлення документів, медичного страхування, отримання виплат та іншого. Цим займаються відповідні працівники прямо в готелі, до якого тимчасово заселяють евакуйованих. Там їх забезпечують трьохразовим харчуванням та видають соціальні виплати (під час проживання в готелі – 1000 єн на людину, що близько 270 грн). 

Але після переїзду на нове місце проживання виплати збільшуються до 2400 єн на одну людину (або 2000 єн на кожного члена родини). Також при переїзді на кожного виділяється одноразова допомога для облаштування житла в сумі 160 000 єн.

Житло, яке безкоштовно надають українцям у тимчасове користування, може бути соціальним муніципальним, належати благодійним організаціям або підприємствам. Відповідно і умови проживання та допомоги можуть дуже відрізнятися. В деяких квартирах чи будинках з першого місяця починають нараховувати комунальні виплати і трохи пізніше ще часткову орендну плату. Наповненість житла меблями та технікою також відрізняється. Деякі квартири облаштовують базовими речами або навіть більше. Інші надають повністю пустими. Це також може залежати і від муніципалітету та організації підтримки в цьому регіоні.

В Японії українці отримують повноцінний статус резидентів з додатковими можливостями. Діти можуть відвідувати дитячий садок, навчатися в університетах і школах (або просто бути вільними слухачами та поступово інтегруватися). Повнолітні за бажанням можуть працювати. Дозвіл на роботу в Японії дуже важко отримати, а українцям зробили спеціальний статус, який дає змогу працювати наднормовану кількість годин. Однак все одно, українцям дуже важко знайти роботу за фахом. Бо для більшості з них необхідне досить глибоке знання японської мови і часто проходження відповідної сертифікації.

Як японці та японські благодійні організації підтримують українців і Україну

З початку евакуації українців до Японії, переважно в Токіо, почали працювати різні організації та спільноти для підтримки українців. Дуже активно організовує різні івенти український центр «Хімаварі» (хімаварі – це підсонячник, у японців ця квітка також асоціюється з Україною).

Я багато разів відвідувала та брала участь в їхніх заходах та поїздках. Вони майже завжди намагаються вигадати нові способи та ідеї для відновлення емоційного стану евакуйованих українців і щоб вони не почувалися самотньо.

Цей центр організовував безкоштовні поїздки у зоопарк, океанаріум, влаштовував фотосесію в соняшниковому полі, щоб створити атмосферу дому та зробити приємні спогади з літа в Японії.

Вони також домовлялися з місцевими підприємцями про візити  на ранчо, стрільбу з луку та пікнік.

Неодноразово влаштовували походи-терапії в кафе з тваринами. Це розвага для нас і допомога тваринам в Україні, адже за кожного українця, який відвідує подібні заходи – спонсори перераховують кошти на підтримку котів та собак.

На запрошенням центру «Хімаварі», до Японії приїжджав з благодійним концертом український гурт KAZKA. Їхні концерти відвідали і українці і японці. А потім вони вирушили до Хіросіми (місто, яке зазнало трагедії від атомних бомб), для зйомок кліпу, щоб такого ніколи не сталося в Україні.

Підтримує Україну і часто запрошує на свої концерти відомий в Японії і світі гітарист SUGIZO. 

А взимку був проєкт «Зігріємо Україну». Дуже багато зігріваючих комплектів відправляли японці в українські сім’ї та військовим. Кожен українець в Японії міг заповнити таку заявку тільки один раз.

Ініціювали і створення NFT-арту миру в Україні, для якого майстер використав фото від українців, які вони зробили в рідній державі.

До центру «Хімаварі» звертаються і по допомогу з пошуком роботи, школи для вивчення японської мови, отримання психологічної підтримки та з інших питань.

Є і інші організації й окремі волонтери, які також піклуються про українців в Японії. 

Влаштовують різні поїздки, організовують недільні школи для дітей та роблять багато різної підтримки, виходячи з власних можливостей.

Власник одного з барів у Токіо регулярно запрошує українців на безкоштовну вечерю з живою музикою.

«KRAIYANY» організовує благодійні концерти від українців та японських артистів, проводить мітинги і паради на підтримку України, збирають донати на ЗСУ на благодійних базарах. Схожу діяльність веде і організація «STAND WITH UKRAINE. JAPAN».

Досить багато японців регулярно слідкують за ситуацією в Україні. В книжковому магазині можна побачити цілий стенд з книжками про те, що зараз відбувається в нашій державі.На сторінках цих книжок ми знайшли і рідний Маріуполь.

А 15 квітня почався показ фільму «Маріуполіс 2», який зняв литовський режисер Мантас Кведаравічюс, будучі в окупації. Це був його останній фільм, адже він загинув від російських бомбардувань у Маріуполі.

Про агресію рф показують і в новинах, знімають передачі і беруть інтерв’ю у очевидців цього. Ми з чоловіком також розповідали про те, що пережили і що бачили.

Також багато японців приходять і на мітинги та молитви, щоб підтримати Україну.

Як живуть евакуйовані українці в Японії

Японія здавалася мені ніби іншим світом, в якому багато чого дуже дивувало. Були різні труднощі, здебільше через мовний бар’єр (бо навіть англійська мова мало де може допомогти). Спочатку дуже відчувається інший менталітет та спосіб життя, але потім до цього поступово звикаєш. Наприклад, японці зазвичай кланяються при вітанні. Так вони показують свою повагу. Поклони бувають різних видів, відповідно до ступеня поваги. 

Коли у нас з чоловіком з'явились друзі-японці, то країна стала розкриватися геть  по-новому.

Японці дуже люблять, цінують та бережно ставляться до своєї країни і культури. Тому вони так щиро співчувають українцям і намагаються хоч чимось допомогти.

Але через мовний бар'єр українцям дуже важко спілкуватися з японцями та розбиратися в побутових питаннях, яких тут виникає дуже багато. 

Моє життя в Японії

По приїзду в Японію я продовжувала стажуватися на маріупольському сайті 0629 і поступово шукала різні  можливості для майбутнього. Зараз я працюю в адвокаційній групі у міжнародній благодійній організації PlanInternational в Токіо. Вони займаються захистом прав жінок, дітей і людей з інвалідністю, а також надають екстрену гуманітарну допомогу. PlanInternational працює в понад 75 державах і має безліч проєктів підтримки в країнах, які цього потребують. 

Через війну та гуманітарну кризу в Україні, вони шукали на посаду саме українця, який буде доносити актуальну інформацію та комунікувати з іншими українцями, щоб визначити потреби і шляхи допомоги.

Працюючи в PlanInternational я готую звіти та різні матеріали про ситуацію в Україні, потреби українців, труднощі освіти дітей в умовах війни і багато іншого. Також я беру інтерв’ю у евакуйованих українців про їхнє життя в Японії і пишу статті англійською мовою. Ми домовилися про публікацію цих матеріалівв деяких японських медіа, щоб дати можливість японцям більше дізнатися про виклики, з якими евакуйовані стикаються тут, щоб допомогти їм інтегруватися.

Цю роботу мені допомогла знайти організація WELgee, яка займається пошуком можливостей та підтримкою у працевлаштуванні біженців. Вони контактують з деякими компаніями в Японії, які готові надати роботу. Зазвичай це онлайн-зайнятість, для якої потрібно також пройти співбесіди та опанувати спеціальні навички (таких, як програмування комп'ютерних роботів, анотування зображень, створення сайтів і тощо).

Після того, як я відвідала івент від WELgee, вони написали мені та попросили більше розказати про себе і представити резюме. На інтерв’ю я поділилася, що дуже хочу знайти таку роботу, на якій зможу хоч якось допомагати Україні й українцям. Мабуть через це прагнення, а також досвід волонтерства в двох організаціях в Маріуполіі роботу в школі, вони сказали, що намагатимуться допомогти.

Коли працівники організації сказали про можливість роботи в міжнародній організації саме в якості комунікатора для підтримки України, я одразу погодилася спробувати. На мене чекало багато співбесід, як з працівниками WELgee, так потім з Plan International. Коли я отримала цю посаду, то не могла повірити, що це дійсно відбувається. Це було викликом не тільки для мене, а і для них також. Бо це  вперше, коли вони взяли на роботу іноземця.

Так як це міжнародна організація, – то майже всі працівники володіють та можуть вільно розмовляти англійською мовою. Тому при працевлаштуванні знання японської не вимагалося і не було пріоритетом (але поступово я все ж маю вивчати японську). Це дуже рідкий та унікальний випадок, бо майжевсюди для роботи потрібно володіння японською на досить високому рівні (виключенням є певні посади на заводах, фабриках, готелях  тощо).

Цим досвідом WELgee хоче мотивувати інші компанії брати на роботу українців без знання мови. Я давала інтерв’ю для різних медіа, де розповідала свою історію. Але, нажаль, за словами WELgee, це поки що єдиний випадок, і японські компанії не дуже хочуть брати іноземців, особливо без володіння японської.

На роботі мене підтримують і у вивченні мови. Окрім уроків японської, я ще можу навчатися в мовній школі. Японська досить складна і повністю відрізняється від української, тому вивчення дається важко. Але поступово стає легше розуміти та намагатися говорити. Однак навіть без її знання я почуваюся досить комфортно в японському середовищі. Колеги дуже чуйні і раді допомогти або просто поспілкуватися.

Це дуже цікавий досвід, адже я маю можливість побачити та спробувати роботу в японському офісі, де працюють майже 80 людей. Японці дуже відповідально працюють і багато з них затримуються на роботі. Але вони також люблять і відпочивати, та навіть організовують спільні поїздки вихідного дня.

Окрім основної роботи, я ще маю додаткову зайнятість по суботах. Директор однієї з Японських компаній створив проєкт для фінансової та інформаційної допомоги Україні. Ми брали інтерв’ю у українців в Японії стосовно того, що відбувається в нашій країні і про важливість миру.

І зараз робимо з цього фільм, який будуть показувати в глемпінгах і ще поширюватимемо по різних каналах. Планується, що частина прибутку від переглядів буде йти на підтримку Україні.

Пройшов майже рік, як я живу в Японії

Зовсім скоро буде рік, як ми з чоловіком приїхали до Японії. Я дуже вдячна цій країні за таку масштабну підтримку та піклування. Хоч ця країна поступово стає для нас другим домом, я дуже сумую за Україною, і особливо за Маріуполем.

Через те, що зробили російські окупанти з нашим рідним містом і маріупольцями, я все чіткіше розумію, що не зможу повернутися жити саме в Маріуполь. Адже все буде нагадувати про страшну трагедію, яку скоїли окупанти з усім містом.

Зараз, перебуваючи за кордоном, я намагаюся шукати різні способи допомоги Україні і розповідати про те, що там відбувається. Так я можу відчувати, що також долучаюся і роблю хоч маленький внесок для скорішої перемоги України.