Росія намагалася вбити 193 чоловіка в Оленівці, - Марія Алєксєєвич

Марія Алєксєєвич нічого не знала про свого чоловіка. Сергій, військовослужбовець із полку «Азов», який боронив Маріуполь навесні 2022 року, ніколи не говорив їй про свою роботу, тому Марія навіть не знала, до кого звернутися і у кого спитати про долю коханого. Вона побачила Сергія на відео з тюрми в Оленівці, яке з’явилося в травні минулого року. Так Марія дізналася, що чоловік потрапив у полон.

«Для нас з Сергієм війна почалась не тепер. Ми не були одружені, але будували спільні плани. Напередодні повномасштабного вторгнення Сергій попереджав мене, що треба підготуватись, купити їжу, зняти гроші. Ми розуміли, що насувається велика війна, але ми не уявляли її масштабів…»

24 лютого 2022 року у складі полку «Азов» Сергій став на захист Маріуполя, а Марія залишилась у рідному Хмельницькому  - чекати. 

Попри блокаду Маріуполя, Сергій періодично виходив на зв’язок. Весь час казав, що у нього все добре і хвилюватися не треба, але несподівано запропонував одружитися дистанційно. На щастя, влада ухвалила закон, який дозволив військовослужбовцям одружуватись на відстані, і пара скористалася цією можливістю.

«Я якраз оформлювала документи про одруження, коли почула страшну новину – в ніч з 28 на 29 липня Росія підірвала один із тюремних бараків в Оленівці. Думаю, не варто казати, що відчула я в той момент…»

Наступного дня росіяни виклали списки загиблих та поранених в Оленівці. В переліку поранених Марія Алєксєєвич побачила прізвище свого Сергія. Так почалась її боротьба за звільнення чоловіка.

Марія, коли ви востаннє спілкувались з чоловіком?

13 травня 2022 року. Він подзвонив, як завжди, сказав, щоб я не хвилювалась. Звісно, я нервувала. Він нічого не розповідав, але ж я читала страшні новини з Маріуполя і все розуміла. Сергій жодного слова не сказав, що планується вихід з «Азовсталі» (можливо, він і не знав про це нічого). Тож коли я почула на російських ЗМІ про те, що Маріупольський гарнізон здається в полон, спочатку не повірила. А потім побачила заяви Червоного Хреста і відео, яке вони виклали з колонії в Оленівці. На тому відео я і побачила чоловіка. А потім сталося 29 липня…

Я досі достеменно не знаю, в якому стані знаходиться чоловік. 16 місяців в полоні! Чи витримає він ще ці безкінечні місяці? 

3 серпня росіяни показали відео з донецької лікарні, де я побачила Сергія. Він на тому відео казав, що був в ангарі, де стався вибух, і отримав поранення. Тож принаймні я знаю, що його лікували.

Пізніше, коли були обміни, до мене зверталися хлопці, які бачили Сергія в полоні, і передавали, що він там, живий, але отримав поранення ноги.

А багато взагалі вже вдалося обміняти полонених саме з Оленівки?

Лише 11 чоловік. Взагалі обміни тих, хто був у Маріуполі, дуже повільно відбуваються. Спочатку ми думали, що росіяни не хочуть випускати свідків своїх злочинів. А потім зрозуміли, що ні, причина інша, бо все одно ж люди виходять, свідчать. Тут має бути щось інше.

Власне саме через необхідність з’ясувати, що відбувається, об’єднати зусилля, щоб прискорити звільнення полонених – і головне – добитися притягнення до відповідальності винних у організації теракту, ми з родинами полонених Оленівки вирішили об’єднатись.

Знаєте, ми спочатку дуже боялися нашкодити, нам казали, що не треба публічності, що наші рідні там можуть постраждати, якщо ми тут будемо виступати, розповідати і привертати увагу. Але час плине, а нічого не змінюється. Всі стали вже забувати про Оленівку. Тому ми вирішили, що не можна просто сидіти і спостерігати. Якщо ми будемо просто спостерігачами, то Росія зможе уникнути відповідальності. 

Фото міністерства оборони РФ. Бійці гарнізону Маріуполь виходять з "Азовсталі"

Ми дуже сподівалися на підтримку міжнародних організацій, що вони не залишать це просто так, тому що це грубе порушення Женевської конвенції щодо поводження з військовополоненими. Ми сподівалися, що поранених відвідають представники Червоного Хреста або ООН, що влада України буде більше говорити про це і більше діяти, щоб встановити не тільки точну кількість полонених, загиблих, поранених, а і поіменно знати, хто знаходився в тому бараці під час вибуху. Але на жаль цього не сталося. І в січні цього року ми, родини полонених, створили громадську організацію.

Почали шукати родини полонених з Оленівки. Звісно, ще не всіх знайшли, бо росіяни не всіх вказали, хто був в тому бараку. Ми знаємо про те, що на момент вибуху там було 193 людини. А зараз нам ще треба встановити імена 30 людей. 

Тобто про 30 людей не відомо, чи вони живі, чи поранені, чи загиблі. Так?

Не зовсім. Не відомо, хто вони є. Ми не думаємо, що вони загинули, тому що 11 жовтня минулого року Росія передала тіла загиблих в Оленівці в Україну. Там було 62 тіла, але не всі з них загинули в теракті. Наразі ще триває ідентифікація тіл. 

Ми думаємо, що ці 30 були поранені, але їх не доставляли до лікарень, і тому вони не потрапили у списки. Зараз ми досі намагаємось встановити точно їхні імена.

На жаль, державні органи теж не можуть їх встановити. Ми коли об’єднались, то запитували представників Координаційного штабу з питань обміну полоненими, представників СБУ, уповноваженого зі справ людини, чи взагалі відомо поіменно, хто був в Оленівці, і нам відповідали, ні, не знаємо, не можливо встановити. Тому ми взялися робити це самостійно.

А яким чином вам вдається робити те, що не можуть зробити спецслужби?

У нас в організації дві людини цим займаються. Вони спілкуються з рідними військовополонених, збирають від них інформацію, беруть свідчення звільнених з полону, хто був під час теракту в Оленівці.

В нашій організації не тільки родини полонених, а і рідні загиблих. На початку була проблема, що вони не могли поховати своїх загиблих героїв, тому що багато у кого з них не було підтверджено ДНК. І тільки в квітні цього року (підчас зустрічі з омбудсманом Дмитром Лубінцем, представниками прокуратури, СБУ) нам вдалося обговорити цю проблему, і після цього підтвердження почали пришвидшуватись. І станом на зараз практично всіх загиблих в Оленівці вже поховали. 

Проте досі в Генпрокуратурі кажуть, що назвати точну кількість загиблих в теракті не можна, тому що триває розслідування, треба повернути всіх військовополонених, всіх опитати, і тільки після цього ми будемо мати точну картину, що там відбулось.

Але звичайно зрозуміло, що то був спланований злочин Росії. І докази цього містяться навіть в доповіді ООН. 

Було встановлено, що до теракту 193 військових за списком, складеним росіянами, було переведено в окремий барак. Це був ангар на території промзони колонії. Те, що їх переводили за списком, свідчить про те, що людей відбирали у той барак, щоб потім підірвати. Це не було рандомно. За якою логікою відбирали людей, не відомо. Ми як організація  намагалися встановити самотужки цю логіку, але поки що не виходить.  Розмовляли з військовими, які звільнились, досліджували повідомлення в російських ЗМІ і соцмережах – можливо, були якісь допити, якісь дії, заяви, щось відбулось, що ми пропустили, що пояснило би рішення підірвати ангар саме з цими полоненими. 

Зараз нам відомо, що розслідування в Україні активізувалось, бо до недавнього часу воно не велось належним чином. Багато свідків теракту слідчими вже опитані, їхні свідчення долучені до справи. І ми зараз намагаємось все ж таки добитися, щоб розпочалось міжнародне розслідування теракту. Тому що місія ООН з встановлення фактів вибуху в Оленівці не працювала.

І це дуже дивно. Бо прозвучало, що в ООН не можуть встановити фактів, бо місію  не пускають до місця злочину, а ви, не фахівці, дружини, матері полонених, виявляється, можете проводити ефективне самостійне розслідування без доступу до місця.

Так, саме так. Ми і листи їм вже писали, і зустрічалися з представниками ООН онлайн. Безрезультатно.

Тому ми зараз намагаємось шукати різні шляхи, готуємо позови до Міжнародного кримінального суду, Міжнародного суду ООН. Подавали наше звернення спільно з правозахисними організаціями до незалежної місії ООН з розслідування воєнних злочинів в Україні. 

Як перспективи цих справ, заяв, звернень?

Насправді, ми не знаємо, який шлях спрацює, але намагаємось звертатись всюди.

На жаль, перспективи такі, що оце все може затягнутися на роки, тому що міжнародні суди – це теж дуже довга історія. Хоча в нас вже достатньо матеріалів для того, щоб притягнути Росію до відповідальності. Ми маємо докази, що це не ракета була в Оленівці, а саме вибухівка, яка була закладена всередині ангару. 

Я сподіваюсь, що хоча б один з усіх цих позовів спрацює і виведе нас на таку дорогу, щоб розслідування теракту таки розпочалось, і щоб ми могли дізнатись імена і організаторів, і виконавців – всіх причетних, і щоб всі вони понесли покарання.

31 серпня 2023 року Російська Федерація підтвердила інформацію, що Сергій Алєксєєвич перебуває у  полоні. Більше року він перебував за російськими гратами без жодного підтвердження і офіційного статусу військовополоненого. Марія Алєксєєвич сподівається, що  скоро зможе обійняти свого чоловіка, і що у нього вистачить сил дочекатися звільнення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рідні полонених в Оленівці просять започаткувати Дні пам'яти загиблих від теракту