Купи маріупольські сувеніри - оплати дитячий подарунок на Новий рік

Анастасія Лещенко у Маріуполі виготовляла сувенірну та поліграфічну продукцію. Вибиратися з оточеного міста довелося пішки, тому, звісно, нічого з обладнання взяти з собою не вийшло.

Щоб повернутися до улюбленої справи, жінка була змушена майже півтори роки працювати зовсім в іншій галузі. І тільки накопичивши трохи грошей, ризикнула, об’єднавшись з подругами, відкрити у столиці поліграфічний центр. Зараз їхня продукція може також допомогти подарувати дітям, що потерпають від війни, справжнє новорічне диво: Анастасія та її команда розпочала святковий благодійний проєкт. 

Відродження почалося з Вежі 

Анастасія зізнається, що з першого дня, коли її родина опинилася у Києві, мріяла повернутися до своєї улюбленої роботи. Але щоб відкрити власну справу, були потрібні гроші: після кількох місяців в окупації в них майже не залишилося фінансового запасу. Тому їй довелося працювати геть не за фахом. А увесь цей час постійно обдумувати ідеї, які хотіла б втілити у своєму новому поліграфічному центрі. 

“Але усе велике починається з маленького. Тож, я теж почала втілювати мрію у реальність з невеликих кроків: трошки відкладала кошти й нарешті зробила перший сувенір. Він був пов’язаний з моїм рідним містом – це маріупольська Вежа, - розповідає Анастасія. - Зробити цей макет мені допомагали різні люди – дизайнери, хлопці з виробництва, з якими ми працювали в Маріуполі, а зараз вони знаходяться за кордоном. Ми усі разом зробили цю Вежу, яка стала першим етапом втілення мого бажання”. 

Коли Анастасія побачила, як люди реагують на такий сувенір, вона зрозуміла, що на цьому не треба зупинятися і треба придумувати та втілювати ідеї далі. Вона почала робити маленькі шаблони, які можна розмальовувати. І вони також були пов’язані з Маріуполем.

“Я приїхала до центру “Я Маріуполь”, показала, що можу таке робити, розповіла, що це дуже подобається дітям. І тоді мені запропонували організувати майстер-класи, - згадує Анастасія. - Ми вже провели з десяток майстер-класів з різної тематики: і до Дня народження нашого міста, і  на Миколайчика. Малювали не тільки з дітьми, а й з літніми людьми, їм також сподобалось. Бо, можна сказати, це певний релакс, можливість залучити дрібну моторику, поспілкуватися між собою, знайти друзів”.  

Клієнтка стала партнеркою 

А потім Анастасія зустріла фотографиню Оксану Федченко. У Маріуполі жінка часто замовляла у неї вироби, бо займалася створенням дитячих фотоальбомів. 

“І вона мені каже: чому ти не розвиваєшся! Я розумію, що у мене є інша робота і треба щось обирати. І головне - питання фінансового плану, - згадує підприємиця момент, який змусив її задуматися. - Ми сіли, поспілкувалися і вирішили, що треба відкривати тут виробництво. Звісно, не спали ночами, думали, як це зробити”.

Анастасія зізнається, що було б важко вставати на ноги зовсім без підтримки, а коли поруч є земляки, що мають з тобою спільні погляди, робити щось масштабне трохи легше. 

“Ми орендували приміщення у селі Гатне Київської області, закупили техніку для широкоформатної печаті, є два преси: ми можемо робити футболки, вже є замовлення зокрема й від людей з-за кордону. Вони пишуть, що хочуть підтримувати український бізнес, і тому ми вже відпрацювали алгоритми відправлення цих посилочок в інші країни”.

Підприємці зробили окрему сторінку в Інстаграмі, яка називається Print House - тут можна замовити сувенірну продукцію на будь-яку тематику: новорічні, корпоративні замовлення, індивідуальні вироби, кружки, футболки з потрібним принтом. 

Поки усе це однодумці зробили своїми силами,  але Анастасія вже написала грантовий проєкт на придбання техніки, яка недешева, але дуже необхідна для розвитку бізнесу. 

“Хочемо виготовляти з фанери та дерева різні коробки, наносити корпоративне гравіювання. У Маріуполі це дуже було популярно, ми співпрацювали з МНС, Ощадбанком, Метінвестом. І я розумію, що це тут нам також необхідно, тому зараз працюємо над грантом для закупівлі цього обладнання”. 

Діти мають радіти 

Ще навіть не розпочавши новий бізнес, Анастасія знала, що буде приділяти особливу увагу підтримці дітей. Бо розуміє, як складно адаптуватися до реалій війни маленьким громадянам України. 

“З Маріуполя 24 березня я вийшла пішки, тримаючи за руку мого сина, якому ще не було шести років. До цього ми три рази пробували виїхати, але нічого не виходило. Слава Богу, тоді ми змогли дійти до Мелекіного, де дитина перебувала у відносній безпеці кілька місяців, поки ми не розв’язали усіх питань, які не давали нам змогу виїхати на вільну частину України”, - розповідає Анастасія. 

Спочатку вони казали сину, що звуки, які він чув під час обстрілів міста, це грім. Бо не думали, що ситуація стане настільки катастрофічною. Потім довелося сказали, що на Маріуполь напали, але хвилюватися не варто: у міста є захисники, а його особисто захищатимуть вони — його батьки. 

“Ми йому говорили  -  поки з тобою мама та батько, ти нічого не бійся. Коли вже виходили пішки з Маріуполя, я йому сказала: синок, треба трошки потерпіти, щоб з цього вибратися.

Він просто вдягнув рюкзачок і мовчки йшов всю дорогу, не плакав і не скаржився, - згадує Анастасія. - Можна сказати, що нам пощастило - ми виходили через Приморський район, і я дуже радію, що він не побачив того жаху, що відбувався у районах міста, що більше постраждали”.

Але дитину довелося готувати до розмов на блокпостах. Анастасія згадує, що просила сина мовчати, нічого не запитувати та не відповідати військовим. 

“Через сімейні обставини нам довелося до червня перебувати біля Маріуполя. І ми, і дитина, трохи “здичавіли”: ти вже забуваєш, що можна платити карткою, що десь можна купити картоплю фрі у швидкоїжі чи кудись просто поїхати. Тому я була вражена, як він радів якимось  атракціонам, можливості не боятися сказати щось не так, коли ми приїхали до Києва. Тут він пішов у школу, правда, навчання дистанційно, але я часто беру сина на майстер-класи, де він вже мені допомагає та спілкується з дітьми, - каже Анастасія. - Інколи питає: а ти за це гроші отримуєш? Я кажу: синок, мама це робить безплатно, щоб діткам допомагати. Але, буває, приношу щось солоденьке, кажу - ось, мамина зарплата. Він радіє: підходить!”

Майстриня зізнається, що спочатку дуже боялася проводити такі майстер-класи, а коли провела кілька, побачила, які радіють діти цим поробкам: хтось хоче подарувати це бабусі, а хтось — поставити на полицю.

“Ці дітки виходять з майстер-класів, обмінюються номерами телефонів, щоб далі спілкуватися. Це для мене дорогого вартує, - каже майстриня. - Майстер-класи я проводжу як для маріупольців, так і для дітей з інших регіонів — зараз це неважливо, головне, щоб вони були щасливими!” 

Благодійний проєкт “Діти Маріуполя”

Команда маріупольців, до якої входить Анастасія Лещенко та Оксана Федченко, а також маріупольські художниці Анастасія Пономарева та Анна Кауч, відкрили благодійний проєкт під назвою “Діти Маріуполя”, ціль якого зібрати кошти на подарунки до Різдва та Нового року. В рамках проєкту кожен може стати частиною колективу благодійників і не просто передати донат, а придбати сувенір на згадку про рідне місто. 50% коштів, що будуть отримані в рамках цього проєкту, організатори гарантовано передадуть на допомогу дітям Маріуполя. Замовити сувеніри можна на обох сторінках підприємців в Інстаграмі. 

“Ми зробили багато сувенірної продукції: ті ж Вежі, футболки, магніти, розмальовки, годинники, календарі - великий асортимент товару! Долучили багато людей! Половину вторгованих коштів наприкінці грудня ми віддаємо волонтерам, які куплять подаруночки до новорічних свят, - каже Анастасія. - Також центр “Я Маріуполь” передав казкову скриньку, куди діти кидали листи. Ми також купимо всі ці подарунки, які побажали діти”.

А ще, каже Анастасія, на грудень та січень вже розпланувала багато майстер-класів, щоб на канікулах діткам було чим зайнятися — з користю та приємними враженнями.  

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube