Що писали маріупольці на згадку про Маріупольський театр, - ФОТО

Вбивство Маріупольського драматичного театру знищило останні надії у маріупольців на те, що в росіянах залишилось хоча б щось людяне. Слово «ДЕТИ» маріупольці писали саме через надію, що російський льотчик – не потвора, що він все ж таки людина, і пощадить дітей.

Але ні, не пощадив.

Вчора, 16 березня, в другу річницю трагедії, маріупольці писали згадки про театр і ділилися своїм болем від втрати.

Євген Сокирко

Всесвітній ДЕНЬ ВБИВСТВА ТЕАТРА...

Сучасний Мефістофель таки ввійшов в історію людства, як чортяча свиня і гидота...

Наш маріупольський театр відкрився у новому приміщенні у листопаді 1960 року.

Я, Євген Сокирко, ходив на вистави з весни 1961...

Це був великий палац творчої радості, для працівників театру і для глядачів... Джерело світла...

Все загинуло від хибної помилки у хибних мізках недолюдини, від злої, демонічної волі, від натискання однієї кнопки скиду бомби з літака на пам'ятник архітектури, укриття сотень людей з великим надписом біля порога "ДІТИ"...

Знищено місто, вбиті десятки тисяч людей...

Вбито ТЕАТР, новий дах, нова, відреставрована сцена, декорації, цехи...

Загинуло під завалами безліч (ніколи вже не буде порахована кількість) невинних людей - ДІТИ, дорослі, старі...

Чорний день - у світовій історії театру та історії людства...

Світла пам'ять загиблим...

Адові муки - для вбивць.

Олена Золотарьова

Діти. 

На яких було плювати тим російським пілотам бомбардувальників, які бачили цей надпис з повітря. 

Тому не дивуйтесь нульовій емпатії до вас. 

Вона померла саме там, під руїнами мого Маріуполя.

Вадим Джувага

''Умом Россию не понять'' - написав колись імперська держиморда Фьодор Тютчев, який пропонував Алєксандру ІІ на повному серйозі приєднати Англію до расєї.

Два роки тому расєя, яка в'їлася в мізки своєю ''вєлікой культурой'', зруйнувала двома атаками з повітря театр у Маріуполі, який за іронією долі ще недавно був ''русскім драматичєскім''. Окупанти знали, що в театрі повно людей, а напис на площі перед ним вказував на наявність у театрі дітей. Напис російською.

Але правий був Тютчев...

Понад сімсот земляків забрали на небо русскіє бомби. Ось і вся знаменита культура.

Її та її носіїв не забудемо повік. Не забуваймо!

Олена Комар

2 роки  тому  я покинула  Маріуполь і 2 роки  тому росіяни скинули бомбу на драматичний театр. Там переховувалися  багато  людей,  зокрема  дітей. Світ має пам'ятати злочини, які творить росія в Україні.

Марія Кутнякова

16 березня другі роковини трагедії Маріупольського театру, коли російська армія розбомбила будівлю з мирними маріупольцями. Загинуло та поранено сотні людей. Насправді, такі трагедії відбувалися майже в кожному дворі в ту страшну весну 2022го. Просто театр став символом знищення міста — його серце розстріляне пілотом російського літака.

Напередодні кілька журналістів брали в мене інтерв'ю, бо нам з родиною та сусідами не пощастило в той день прийти до театру та побачити цю трагедію на власні очі. Одна з журналісток почала розмову: "Я не знаю як вас розпитувати, бо це наче роздирати вашу рану". А що я? Я жива, ціла, мої теж. Але протягом цих двох років до мене неодноразово зверталися родичі людей, які зникли в театрі. Чи впізнаю я за фото чиюсь маму, бабусю, брата, сестру, доньку, батька, сина? Найстрашніша розмова була з українським військовим, який перебував на Азовсталі і питав мене про свою маму. Це був початок травня, бої в місті ще тривали, а він знав, що мама жила в гримерках за сценою. І 16 березня перестала йому відповідати.

Ми маємо говорити про загиблих, про наших захисників у полоні, людей в окупації, допомагати всім силам армії та тим, хто потребує допомоги. Віра у перемогу і повернення — мій найбільший порятунок та мотивація. Хоча руки дуже часто опускаються. І на багато чого не має слів. 

Я дуже заздрю всім тим людям, які зараз можуть щось планувати. Переїзди, місця проживання, повернення чи неповернення в Маріуполь/Україну. Мій горизонт планування максимум кілька місяців. Я невпевнена майже ні в чому і ні в кому. Але я ТОЧНО ще відвідаю цей театр, покладу квіти до меморіалу загиблих, вип'ю кави на Драмі, а потім спущуся по Металургів до моря. Коли б це не було

Олена Хохлова

Хочу щоб десь в р%@ашкоста#%ні з'явився свій театр. Скажете, що це не по-християнськи. Мені пофіг, в мене більше немає емпатії. Вони почали розбирати завали Главпочтамту і знайшли тіла загиблих. Вони два роки жили поруч з непохованними містянами.  Тому ніякої толерантності!

Сергій Клочко

2 роки тому, 16 березня 2022 року, путінські імперіалісти зруйнували авіабомбою Маріупольський драматичний театр.

Я виїхав з театру за день до цієї жахливої трагедії, але вона назавжди залишиться в моїй пам'яті. Цю дату я згадую зі сльозами на очах.

Ця кривава трагедія - на совісті не лише божевільного бункерного дідуся, але й усіх його шавок, які вірно служать йому.

2 роки тому в мене вкрали частинку дитинства, частинку мене самого.

16.03.22: Ніколи не забудемо!

16.03.22:Ніколи не пробачимо!

Вічна пам'ять всім загиблим

Олексій Дідаш

16 березня 2022р! 2 зброси (я знаю свідків) 1 влучання. Вбито близько 300 людей серед них діти (багато дітей). Безліч ранених! Відео з перших хвилин авіаційного удару.

рфяни вбили їх.  Зараз драм це символ Маріуполя. Один з символів звірств рфян в цій війні.

Для мене ж символ болі кожен куточок Маріуполя. Тому що майже усі зони біля бордюр - могили.

Маріупольці того не дадуть забути.

Р.S. А світ в той час мовчав! Думаючи чи надсилати шоломи чи ні

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Правда про трагедію Маріупольського драмтеатру