Тисячі могил під номерами та могил без номерів. Як виглядає Старокримське кладовище сьогодні, - ФОТОРЕПОРТАЖ

Він отримав в морзі номер могили своїй матері, яка загинула навесні 2022 року. Шукав інформацію про неї майже два роки.

Дмитро (ім’я змінене) не зміг поховати свою матір. Жінка померла у власній квартирі, а потім в будинку розпочалась пожежа, і тіло померлої згоріло. Росіяни в травні 2022 року забрали останки літньої жінки, проте знайти, де вони поховали її, в якій братській могилі, сину ніяк не вдавалося.

І ось нарешті йому видали номер поховання. Це загальна могила, де поховані сотні безвинних жертв  російської агресії, російського бажання підкорювати чужі землі, країни. 

Дмитро не впевнений, що його мати лежить саме в цій траншеї. Але він хоче вірити в це, бо інакше важко жити далі. 

Вся ця земля – куди не кинь оком – це могили. Деякі пагорби розмило дощем, деякі ще тримаються. Але все це – поховання.

Старокримське кладовище розрослося до неймовірних розмірів. Фактично, там вже немає місця, де ховати, куди розширятися далі. 

Колись маріупольське кладовище в Старому Криму вважалося другим у Європі  за розміром і поступалося лише кладовищу в Ростові-на-Дону. Зараз вже Ростов-на-Дону важко назвати Європою, бо це одне з міст варварської, а не європейської  країни, яка абсолютно варварськими середньовічними методами досі живе і намагається вирішувати власні проблеми. Але навіть якщо не зважати на це і все ж таки порівняти кладовища цих двох міст – Ростова та Маріуполя, останній буде поза конкуренцією. Війна вивела Маріуполь в беззаперечні лідери цього сумного рейтингу.

Точна кількість жертв російської агресії у Маріуполі досі не відома. Росія робить все, щоб приховати сліди своїх злочинів. Але ж кладовище…  З траншеями і масовими похованнями в них, масштаб катастрофи стає очевидним саме тут.

Сотні, сотні, сотні довжелезних пагорбів  замість могил. 

Там, де люди знаходять «номери» своїх рідних (це ж майже як у німецькому концтаборі), вони встановлюють хрести, пишуть імена.

Але десятки тисяч номерів залишаються лише номерами – без імені, без дати народження та смерті, без власного гробу, а багато хто навіть без чорного пакету.

Скільки років знадобиться, щоб провести ексгумацію всіх тіл – вбитих, закатованих, померлих від поранень, від хвороб без медичної допомоги, померлих під завалами без води та їжі? Про це страшно думати.

Кладовище зажди було сумним місцем за призначенням. Але зараз Старокримське кладовище у Маріуполі – не просто місце скорботи. Це місце злочину, яке ховає сліди злодіянь Російської Федерації.

Поки що воно поростає травою. Але це не назавжди. Злочини РФ не мають терміну давності.

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube