• Головна
  • Когда-нибудь, лет через пятьдесят, когда у меня будут взрослые дети и маленькие внуки, я посажу их на колени и расскажу о войне…
конкурс
09:00, 23 січня 2016 р.

Когда-нибудь, лет через пятьдесят, когда у меня будут взрослые дети и маленькие внуки, я посажу их на колени и расскажу о войне…

конкурс

Лига будущих полицейских, организованная областным управлением Национальной полиции, объявила конкурс школьных сочинений о Родине и о войне. Мы решили поддержать проект и опубликовать лучшие, на наш взгляд, работы школьников Донецкой области. Все они  - о малой родине и о войне, которая ее разрушает...

Александр Сизоненко, село Гранитное

Мне кажется, что когда-нибудь, лет через пятьдесят, когда у меня будут взрослые дети и маленькие внуки, я посажу их на колени и расскажу о войне…  Войне жестокой и непонятной для многих… Войне своей далекой молодости…

Расскажу им о том, как мы прятались от бомбежек в подвалах, как тряслись окна и рассыпались на куски от взрывной волны, как лились слезы, как молились все, даже те, кто до этого в Бога не верил.

Расскажу, как я боялся.

Расскажу, как за лето выучил все соседние города и поселки по «бахам» градов.

Расскажу о том, как не мог спать ночью из - за гула танков, едущих где - то недалеко.

Расскажу им, как голова болела сутками, как мама плакала над новостями в ленте, как брат собирал осколки от снарядов недалеко от дома и считали воронки от них на улицах.

Расскажу, как дети кричали и бежали в подвалы.

Расскажу, как люди уезжали и бросали родные, дома и вещи.

Расскажу о том, как быстро опустело наше село.

Расскажу, как мужчины, женщины и совсем молодые парни уходили защищать свою Родину.

Мне кажется, что когда-нибудь, лет через пятьдесят, я буду учить людей ценить МИР и ЖИЗНЬ! Объясню каждому, что было на Донбассе в 2014 году.

Когда-нибудь…лет через пятьдесят, мои дети и внуки услышат много страшных историй о войне моей далекой молодости. И дай Бог, чтобы этот ужас никогда не вернулся и не коснулся наших потомков!

Синьо - жовтий стяг у небі величає,
Щирі патріоти Україну прославляють.
Разом, не поодинці, ось де справжня сила, 
Коли одну ідею боронить вся країна …

 Дівчата в вишиванках, а хлопчаки з чубами -
 Це так приємно бачить, що аж душа співає!
Але не все так добре, як здається вам ,
Бо в мене на Донбасі - летить черговий залп! 

 У цьому вірші я розкажу зараз вам, 
 Як тримає захист мій рідненький край …
 Це був звичайний вечір і ми лягали спати …
В село, на блокпости летіли знову гради 

Ставало зрозуміло - сьогодні ніч не спати …

Свинець, як вітер той шалений, по вулицях літає, 
А хтось з тієї сторони черговий заряджає… 
І цілу ніч гатили моє село бідненьке 
На смерть не постраждали - і це є головненьке!

Оговтавшись уранці, молитву прочитали, 
 І кожен свою справу робити поспішає. 

Ось так живе Донбас, 
На жаль, під хмурим небом 
Але настане день і стукне мир у двері! 
І ми, промовивши захисникам подяки зміст, 
Підем країну будувати, яку описував Шевченків лист.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Мариуполь #Гранитное
ТОП новини
1030 день повномасштабної війни. Атака на Кривій Ріг та Ромни. Зеленський в Брюсселі. Палає російська нафтобаза
Судитимуть 10 колаборантів, які воювали проти ЗСУ. Один з них отримав медаль “за звільнення Маріуполя”
Гуманітарка – це зло, Ради ВПО – правильна тема, нас врятує «Майдан експертності». В Києві на UCU Global говорили, як владі і суспільству порозумітися
Послугами нового медичного хабу у Дніпрі вже скористалися майже 600 маріупольців, - міськрада
live comments feed...