Про людей-невидимок, що живуть, працюють та творять поряд з нами

Як часто ви бачите людину на інвалідному візку в середмісті? А статистика каже, що люди з інвалідністю складають приблизно 15% населення планети (в Україні цей відсоток становить 6,3%), і наше місто – не виключення.

Люди-невидимки. Вони є, але часто елементарно не можуть чи соромляться вийти з дому, бо постійно змушені покладатися на допомогу сторонніх. Лише на секунду замисліться – скільки сходинок до дверей найближчої школи, чи зможе дитина на візку піднятися в кабінети, які розташовані на другому поверсі? Як ви заходите у свій університет чи офіс? Чи є там спеціальні вбиральні? Скільки сходинок ви долаєте до дверей кабінету? Як сідаєте в громадський транспорт? На який ряд любите купувати квитки в IMAX? Чи є у вашому улюбленому ресторані пандус? Як часто ви бачите автівки без жовтих наліпок на паркувальних місцях для людей з інвалідністю?...

14 травня у Центрі сучасного мистецтва і культури ім. Куїнджі (проспект Металургів, 25) відкрилася виставка художніх творів та виробів людей з інвалідністю міста Маріуполь "Я маю мрію". Ці люди не просто є, вони дуже талановиті та цікаві особистості.

"Ми хочемо показати і сказати всім, хто мешкає у нашому місті, що люди з інвалідністю – це такі ж люди, які мають свої мрії, які хочуть жити у нашому місті, бути соціалізованими, показати свої можливості. Для участі у цій виставці ми запросили більше 100 митців нашого міста: як професіоналів, так і тих, хто тільки починає свій творчий шлях", – говорить одна з організаторів виставки, голова громадської організації "Повір у себе" Олена Кравченко.

На виставці представлено близько 200 художніх та декоративно-ужиткових робіт. Наймолодшому учаснику виставки 6 років, найстаршому – 62 роки.

Михайлу Рогожину 18 років, він має інвалідність, спричинену синдромом Дауна. 4 роки тому юнак переїхав разом з сім'єю з Харцизьку, який окупований бойовиками, до Маріуполя. На хлопця дуже вплинула війна і саме вона зображена на багатьох його картинах. Коли Михайло переїхав у наше місто, то його картини почали мати спокійніші, світліші кольори. Зараз він працює у майстерні, де виготовляє різні красиві свічки.

Надії Ковалевській 42 роки, вона тотально незряча людина, яка втратила зір від цукрового діабету у 28 років. Жінка навчилася плести з бісеру різноманітні композиції, які складає на дотик.

Олександр Шевченко має інвалідність, причиною якої є синдром Дауна. У зрілому віці чоловік почав займатися декоративно-прикладною творчістю: складає картини, фарбуючи та викладаючи зернятка пшона одне до одного. Також чоловік, маючи особливості в комунікації та сприйнятті звуків, із задоволенням працює в майстерні, де виготовляє свічки та різні вироби з паперу й природного матеріалу. До речі, купити свічки та мило ручної роботи, які виготовляють маріупольці з інвалідністю, можна у Інтернет-магазині "Талант".

Виставка буде тривати до 19 травня. Майже кожного дня там також проходитимуть майстер-класи, які будуть проводити люди з інвалідністю для всіх бажаючих.

15 травня люди з функціональними порушеннями зору теж зможуть відвідати дану виставку з тифлоперекладом.

З людьми з вадами зору нещодавно почала працювати бібліотека ім. В. Г. Короленка. Нею було придбано тифлокомплекс спеціально для людей з функціональними порушеннями зору.

Незрячі люди замкнені у чотирьох стінах і рідко куди виходять. Тому бібліотека написала проєкт під назвою "Чути, щоб бачити", виграла його і Посольство Швеції профінансувало купівлю радіогідів.

У бібліотеці весною відбулося кілька переглядів фільмів для незрячих людей. Їм роздали радіогіди, у вухо вставляється навушник і тифлоперекладач оповідає фільм через словесне малювання картинки, бо незрячі люди сприймають світ тактильно або через слова. Потім їх запросили на виставку до Великодня, де дали потримати різні "ювелірні" роботи, які зробили люди з інвалідністю. Тифлоперекладач розповідала про кожну роботу: це з бісеру, це така-то техніка, тут такі кольори... Тоді в бібліотеку приїхали люди з порушеннями зору з найвіддаленіших куточків Маріуполя і були в захваті від такої події.

"Наша мета не ділити заходи по категоріях людей з та без інвалідності. Всі мають мати доступ до різних культурних послуг. Ми готові давати в аренду радіогіди театрам, музеям, пішохідним екскурсіям, щоб всі масові заходи могли відвідувати люди з функціональними порушеннями зору", – говорить завідуюча бібліотеки ім. Короленка Надія Герасимова.

Коли ми дивимося на роботи талановитих людей з інвалідністю, нам дуже складно уявити, які зусилля необхідні для того, щоб створювати такі гарні вироби, але ми точно знаємо, дивлячись на ці художні твори, що це роботи про любов... Про любов до життя, до оточуючого світу, і, звичайно, про мрію. Недаремно ця виставка називається "Я маю мрію".

"Люди, які мають особливості свого здоров’я, показують, що не існує жодних обмежень. За допомогою творчості, люди з інвалідністю відкриваються, показують своє серце. Сьогодні ми можемо прийти та побачити оті переживання, які мають люди з інвалідністю, які мріють та хочуть разом з усіма приймати участь в житті нашого міста", – ділиться думками Олена Кравченко.

Люди з інвалідністю мають такі ж права на освіту, доступну інфраструктуру, працевлаштування, відпочинок, розвиток, як і всі інші. Весь цивілізований світ рухається до повноцінного залучення таких людей у всіх сферах суспільного життя, створюючи інклюзивне середовище.

Лише подивіться на ці світлини. Це військовослужбовці армії Ізраїлю, які мають різні форми ДЦП. Нам є куди рости.