Чому "глушилки" неефективні та як планують боротися за мізки жителів ОРДЛО. Інтерв'ю з заступником міністра культури та інформполітики Тарасом Шевченком

Сучасні війни ведуться не стільки за допомогою автоматів та кулеметів, скільки за допомогою  інформаційних видів озброєнь. Бої виходять в інформаційний простір, тому для держави дуже важливо його контролювати.

Радіосигнали з окупованої території чутні в підконтрольних Україні містах. У Курахово і Авдіївці можна зловити 3 станції радіомовлення проросійських терористів. Аналогічна ситуація і в селищах Приазов'я. По дорозі до Маріуполя можна випадково натрапити на сигнал підконтрольних сепаратистам радіостанцій.

Заступник міністра культури та інформаційної політики України Тарас Шевченко зустрівся із журналістами східних та південних областей України, щоб розповісти про пророблену за рік роботу в регіонах, поділитися планами та відповісти на різноманітні запитання, у тому числі про “глушилки” та методи боротьби за мізки жителів ОРДЛО.

Що зроблено в Донецькій області

Цього року міністерство безкоштовно поширювало у нашому регіоні газету “Донбас-інформ” серед мешканців окупованих територій та військовослужбовців ЗСУ. Ця газета для багатьох жителів ОРДЛО є єдиним вікном в Україну, так як українські телеканали чи інші ЗМІ там не працюють. За рік випустили 22 її випуски українською та російською мовами загальним накладом 270 тис. примірників кожен випуск.

У Міністерстві культури та інформаційної політики (МКІП) є програма “Книга на зміцнення національної єдності”, за якою цього року було надруковано та поширено на сході України 35 тис. примірників книжок патріотичного спрямування на суму 7 млн грн.

“У нас є мистецька комісія, яка визначає, які з книжок підтримати для подальшого поширення на сході України. Окрім просвітницької функції проєкту, це була ще й гарна підтримка українських видавництв в часи пандемії”, - розповідає заступник міністра Тарас Шевченко.

Також міністерством було реалізовано проєкт “Про наш Донбас”, в якому у відео-форматі розповідається про успішних та активних людей Донецької і Луганської областей. Так, наприклад, там є розповіді містян, які змінюють Краматорськ, Костянтинівку та Авдіївку.

У вересні 2020 року Міністерство культури та інформаційної політики взяло активну участь в онлайн-заході “Донбас Медіа Форум 2020”, на якому обговорювали актуальні для медійної сфери в Україні питання: безпека журналістів, стандарти журналістики й проблема дезінформації, інформаційна реінтеграція Криму і Донбасу, підтримка медіа.

“Виграти серед “глушилок” іншими “глушилками” - нереально”

У різних місцях Донецької області ловить декілька радіостанцій т. зв. “ДНР”. Міністерство оборони говорить, що це не їх напрямок ставити пригнічувачі радіосигналу. Хто відповідальний та що робити в такій ситуації, 0629 запитали замміністра Тараса Шевченка.

Тут задіяні різні органи влади, у тому числі й спецзв’язок, який належить Мінцифрі. З “глушилками” питання складне тим, що на кожну “глушилку” можна поставити посилення. Це як “гонка озброєння” і виграти серед “глушилок” іншими “глушилками” майже нереально”, - говорить Шевченко.

Є декілька чинників, які впливають на радіосигнал. По-перше, це геологія: де вище стоїть антена - там потужніший сигнал. По-друге, потужність передавача. "Більш потужний передавач перекриє “глушилку”. Тому на 100% думати, що лише шляхом глушіння можна вирішити проблему - невірно. У радянські часи теж намагалися глушити “ворожі” голоси, але повноцінного ефекту це не дало", - пояснює замміністра.

Більш важливим є те, який контент Україна може доставити до наших громадян, які наразі проживають на окупованих територіях та чи зацікавлені вони взагалі приймати українські сигнали.

Більшість каналів та сайтів в Інтернеті доступні. Людина сама обирає, що вона хоче читати чи переглядати. Лише засобами заборони ефект буде частковий. До певної міри є система “Серпанок”. Вона діє, я бачив, як вона працює. Але закрити і перекрити нею все - неможливо”, - ділиться роздумами Тарас Шевченко.

На його думку, складним і за наслідками не дуже гарним рішенням стало кодування українських телеканалів. 

“З точки зору бізнесу українських телеканалів - це плюс, з точки зору доступності їхнього сигналу для українських громадян - це мінус. Крім цього, коли ми говоримо про доступність, то часто ми вириваємо певний спосіб отримання інформації. Наприклад, ефірне мовлення. Все менше і менше людей дивляться ефірне телебачення: є кабельне, супутникове та телебачення через Інтернет. Ефірне телебачення падає, як і в усьому світі. Тому стратегічно на що спрямувати: на те, щоб таки забезпечити ефіром, який дивиться мало людей (але у маленьких якихось селах іншого способу немає), чи, наприклад, розвивати доступ до якісного Інтернету і підтримувати кабельних операторів”, - залишає запитання відкритим заступник міністра.

На рівні МКІП пропонуються зміни: зменшення ліцензійних платежів і оплат, які мають сплачувати кабельні оператори, зокрема ті, які діють біля ОРДЛО. У кабельних операторів є перевага: вони фізично знаходяться на підконтрольній території і в їхніх пакетах послуг не буде російських каналів. Тоді як через супутник чи на Інтернет-платформах можна дивитися що завгодно.

Отож, з відповідей Тараса Шевченка можна зробити висновок, що на контент і на спосіб донесення інформації треба дивитися комплексно. Займатися лише питанням глушіння не є стратегічно правильним рішенням.

Критичне мислення - обов'язкова навичка для сучасної людини

Наприкінця квітня Міністерство культури та інформаційної політики анонсувало національний проєкт з медіаграмотності. На початку серпня відбулося його урочисте відкриття, назву обрали просту, але водночас зрозумілу - “Фільтр”.

Метою проєкту, за словами заступника міністра, є зробити медіаграмотність стилем життя українців. Щоб ми користувалися нею за замовчуванням, а не довіряли гучним заголовкам та вирваним із контексту реченням. Це вперше, коли питання медіаграмотності та інформаційної гігієни піднімається на державному рівні та стає не менш важливим, ніж питання культури.

У проєкті передбачено декілька напрямків: 

• у співпраці з МОН проводитиметься робота з вчителями по навчанню медіаграмотності;
• через інформаційні кампанії та мистецькі дії будуть розвивати критичне мислення українців різного віку;
• видання книги для дітей з медіаграмотності;
• співпраця з ГО та міжнародними партнерами, які працюють у цьому напрямку.

За іноземними дослідженнями, саме медіаграмотність є визначальною рисою людини сучасної та майбутньої, адже без навичок критичного мислення, без уміння розпізнавати фейки від того, що реально відбувається, неможливо уявити нормальну, адекватну людину сьогоднішнього дня, як сказав на презентації проєкту міністр культури та інформполітики Олександр Ткаченко.

У Фінляндії, яка є №1 у світі по рівню медіаграмотності населення, вчать змалку: хто може називатися медіа, як вони працюють, чому ЗМІ можуть помилятися та обманювати. В Україні в 10-х класах вже вводять уроки з медіаосвіти, але наскільки сильний це матиме вплив, - побачимо згодом.

Зустріч з Тарасом Шевченком відбулася у рамках спільного проєкту Українського кризового медіацентру та Естонського центру Cхідного партнерства.

Фото надані Українським кризовим медіацентром.

Читайте також: "Ми – не лузери": розмова з директоркою Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки