Історія маріупольця, який рік тому перейшов на українську мову у побуті

Маріуполець Влад Таушан вчився на грецькій філології у Маріупольському державному університеті, потім недовго там викладав. Останні 5 років працює у сфері IT. Народився та виріс у Маріуполі, у дорослому віці 3 роки жив у Львові, наразі переїхав до Києва. Його рідна мова - російська, але знає також грецьку, англійську та польську. Рік тому Влад вирішив повністю перейти на українську мову у побутовому спілкуванні. Що з цього вийшло - читайте в його блозі.

Минає рік, як я повністю перейшов на спілкування українською мовою у побуті. За весь рік я лишень кілька разів порушив це, коли переходив на спілкування російською (десь 5-6 разів, гадаю), і не рахую, коли використовував англійську або грецьку у спілкуванні.

В цілому для мене це було зовсім нескладно. Свою роль зігріли навчання в українському класі та 3 роки життя у Львові (обожнюю Львів).

Для чого я це зробив: 1) найменше, то треба починати завжди з себе, аби щось змінити навкруги, 2) я є прихильником тієї думки, що наша держава може відбутися у тому числі тоді, коли українська мова буде панівною по країні, як би ідеалістично це не звучало, і так, я розумію, що це завдання на роки попереду.

Що я помітив за весь цей рік спілкування українською:

1) Поступово ти починаєш думати українською. Це ще досі відбувається не завше, але вже десь у 50%/50% співвідношенні.

2) У Києві важче підтримувати чистоту мови, коли все-таки ще більшість людей навкруги вживає російську, і буває ловиш себе на суржику.

3) У Києві, порівняно із попердніми роками, української мови побільшало в рази: дуже часто йдеш і чуєш українську на вулицях, у метро, у кав'ярнях. І ця тенденція продовжується.

4) Коли починаєш спілкуватися з кимось українською, часто буває таке, що людина сама невимушено переходить на спілкування з тобою українською мовою, маю на увазі звичайні побутові ситуації.

5) Страшенно бісить, коли ти дзвониш до якоїсь крамниці/сервісу, а людина навіть не намагається відповісти тобі українською (хоча б якось), хоча мала б відовідно до закону про українську мову. Надалі стараюся звертатися до тих компаній, які цей закон поважають і щонайменше відповідають тією мовою, якою ти звертаєшся (маю на увазі укр. або рос.).

6) Люди часто кажуть, що ніколи б не подумали, що я зі сходу країни, тривалий час спілкуючись зі мною українською. Сприймаю то за комплімент

Загалом я дуже радий, що наша країна стала на шлях побудови національної ідентичності, що є однією із запорук незалежності, гуртування та розвитку країни. Багато хто ще цього не усвідомив або не хоче усвідомити, але час усе розставить по своїх місцях.

Влад Таушан

Більше блогів читайте тут.

Читайте також: Мало народитися українцем. Ним потрібно стати

«Ты кто? Сам для себя ответь». Зеленский предложил тем, кто считает себя росиянами, искать себе место в России, - ВИДЕО