Днями окупанти оголосили, що відновлюють навчальний процес в Маріуполі. Телеканали самопроголошеної влади в ОРДЛО показали відесюжет з Маріуполя, де близько двох сотень дітей прийшли до школи щасливі та охайні, деякі навіть мали при собі чисті рюкзаки.
Як таке стало можливо, і що про це думають батьки та вчителі, які вимушені були залишити місто, - розповідаємо.
Почнемо з інфраструктури. В Маріуполі тільки 5% шкіл вцілили після килимових бомбардувань, які учинили російські війська на території Маріуполя. З цих п’яти відсотків шкіл немає такої, яка б зберіглася в ідеальному стані. Однією з найбільш вцілілих виявилась ОШ-53. Декілька розбитих вікон – ось і все. В класах зберіглися також меблі, в тому числі новенькі сучасні меблі для початкової школи, які українська держава з любов’ю купувала для своїх маленьких громадян.
Тепер на цих новеньких партах дітей змушують слухати гімн росії - країни, яка знищили життя маріупольців і, власне, відібрала у маріупольських дітей можливість навчатись.
Спочатку ходили чутки, що очолить учбовий процес директорка школи Ірина Зинченко. Цю інформацію активно стали обговорювати колеги в педагогічному чаті. Такий, виявляється, залишається активним. Директори та завучі шкіл не добирали слів, оцінюючи можливу зраду. Тож в кінці кінців Ірина Зінченко не співпрацює з окупантами. Інша педагогиня погодилась працювати на росію – директорка ОШ №3 Наталя Топорикова.
Деякі колеги, з якими ми поспілкувались, не здивовані такою поведінкою вчительки. Але, звісно, це суб’єктивна оцінка. Об’єктивна оцінка така: людина з багаторічним досвідом роботи в освіті погодилась працювати на ворога своєї країни. Наталя Топорикова до війни викладала російську мову та зарубіжну літературу.
Директором департаменту освіти в Маріуполі (радник міського голови Петро Андрющенко жартівливо назвав цю посаду «міністром освіти днр» - і ця шутка пішла по соцмережах вже не як шутка; насправді в «днр» є свій міністр, Кушаков) став В’ячеслав Мірошниченко.
Ця людина очолювала морський ліцей в Маріуполі до війни. Він викладав українську мову та літературу.
За словами заступника міського голови Маріуполя, який курує питання освіти, Олександра Кочуріна, В’ячеслав Мірошниченко зв’язувався з ним в березні. Він виїхав з міста і був у Мангуші. Що змусило його повернутись у місто, невідомо.
«Можливо, амбіції. В’ячеслав Мірошниченко подавався на конкурс на посаду голови департаменту освіти, але не пройшов відбір. Не виключаю, він побачив у цій ситуації можливості реалізувати власні амбіції. Можливо є якісь інші причини. Будемо з’ясовувати», - зазначив Кочурін.
А ось батьки учнів, які навчались у Мірошниченко, відверто здивовані.
«Він намагався навчити дітей любити українську мову, культуру. Важко уявити, що трапилось з людиною», - пишуть маріупольці у соціальних мережах.
Крім обговорення прізвищ зрадників України, батьки в соцмережах обговорюють і сам факт так би мовити відновлення навчання.
Більшість батьків взагалі піддають сумніву, що це не фейк. Бо як можна навчатись у місті, де тривають бойові дії? Як можна відновлювати навчання в місті, не немає можливості придбати навіть зошити з олівцями. Як можна навчати дітей, коли вони голодні?
Є ще одна обставина, яка змушує батьків довіряти відеосюжету окупантів. Справа в тому, що і діти, і батьки - чисті. В місті до сих пір не має води та електрики. Або всіх учасників події завчасно прогнали через баню в наметі (в Маріуполі нещодавно встановлюють бані в наметах; там можна постояти під водою протягом 5 хвилин), або більша частина дітей, яких ми бачимо на відео, - не маріупольські.
Моральний аспект цієї історії маріупольських батьків хвилює не менш, ніж безпековий.
Заступниця директорки школи №53 Олена Єнова пише, що вперше пошкодувала, що в школу не потрапив снаряд.
А маріупольчанка Марія Бубнова, діти якої навчалися до війни в цієї самій школі, написала, що щаслива не побачити на відео жодного з викладачів її власних дітей.
Але були і інші думки. Деякі вважають, що тим, хто не зміг виїхати з міста, інші люди щось винні, насамперед, винні їх евакуювати. А раз не допомогли евакуюватись, то нема чого і дорікати.
Нагадаємо, що в Україні в березні цього року Верховна Рада ухвалила закон про колабораціонізм. Цього закону активісти добивалися починаюи з 2014 року. Тепер будь-яка співпраця з ворогом підпадає під кримінальну відповідальність і карається дуже суворо – строком ув’язнення від 10 років до довічного.
Читайте також: Як Маріуполь руйнується руками колишнього маріупольця. Історія одного злочину, - ФОТО
