Окупація Маріуполя 2:0. Що робив в Маріуполі Гітлер, а що зараз робить Путін. ФАКТИ і ФОТО

В 1941 році гітлерівські війська увійшли в Маріуполь. Почались довгі місяці окупації, яка закінчилась в вересні 1943 року.

В березні 2022 року вже не гітлерівці, а їх наслідувачі – рашисти спочатку заблокували місто, а потім окупували його. Окупація ще триває. Але вже зараз ми можемо порівняти, яким було життя міста при німцях, і яким воно є при нацистах нового часу – росіянах.

Керівництво міста

В 1941 році у Маріуполі, враховуючи його прифронтовий статус, заправляла військова адміністрація, режим якої був набагато м'якшим, ніж у сусідній Запорізькій області, що входила до складу рейскомісаріату «Україна», де правила цивільна адміністрація. 

Система влади під час окупації була простою. Вищим органом керівництва у місті була військова комендатура, організована 10 жовтня 1941 р., якій підпорядковувалися всі служби міста. Комендантом Маріуполя був генерал Гофман. Громадянське самоврядування було покладено міську управу на чолі з бургомистром Миколою Комровським.

 Для підтримки порядку було створено управління поліції під керівництвом колишнього офіцера Армії УНР Івана Степаненка, яке мало відділи у 4 адміністративних районах Маріуполя. Управління поліції було також у будівлі колишнього (та майбутнього) міськуправління міліції. У веденні поліції були кримінальні та економічні злочини. Справами підпілля та шпигунства, а також етнічними чистками займалися гестапо (мавше з квітня 1942 р. «російський» відділ), ДКС (Допоміжна кримінальна служба)), ейнзацкоманда №10 та ЦД. Гестапо та ДКС розташовувалися навпроти – по проспекту Республіки (нині Миру).

 У 2022 році влада в Маріуполі теж дуже проста. Російські маріонетки, які так би мовити, керують самопроголошеною донецькою республікою, разом з Турчаком – куратором процесу від партії «Єдина росія», призначили у Маріуполі гауляйтера Костянтина Іващенко. Заступницею Іващенко стала Вікторія Калачова. Вони разом з ще декількома зрадниками і пособниками вбивць (ми розповімо про них трошки пізніше) є представниками партії ОПЗЖ. 

Створили і окупаційну поліцію. Це не було проблемою, бов рядах українських поліціянтів завжди було багато зрадників, негідників і відвертої мерзоти.

У процесі організації керівництва міста гітлерівці були більш чесними. Вони не намагалися створити в Маріуполі видимість демократії. Просто призначали комендантів – та й все. 

Нинішній гауляйтер чомусь називає себе міським головою. Але ж в Україні ця посада обирається на виборах. Тож, пан Іващенко, ніякий ви не міський голова, а самозванець.

Єврейське питання – денацифікація

Для німців найважливіше було єврейське питання. 15 жовтня 1941 р. в Маріуполі всім євреям наказали зібратися з речами біля казарми колишнього 238 стрілецького полку (нині червоний корпус ПДТУ) нібито для вивезення до Палестини. Протримавши євреїв у казармі кілька днів, німці невеликими групами погнали людей до села Агробаза, де 17-20 жовтня їх розстріляли. Врятуватися зуміли лише одиниці.

Для рашистів у 2022 році найважливіше  - вирішення українського питання. Тому перше, що вони почали робити в Маріуполі після окупації міста – це поквартирний обхід. Рашисти шукають «нацистів». Роздягають чоловіків, шукають татуювання. За український прапор – розстрілюють.

Ми маємо історію маріупольця, який був вимушений вночі забивати на руці татуювання українського герба, бо йому рашисти пообіцяли відрубати руку.

Всіх українців, які залишаються на окупованій території, а також тих, хто намагається її залишити, прогоняють через фільтраційні табори. Мета таж сама – знайти тих, хто підтримує суверенітет України, хто вважає себе українцем і знищити таких людей.

Тож, у цьому рашисті та гітлерівці абсолютно ідентичні.

Освіта 

В 1941 році місцева управа жорстко стежила за охопленням дітей шкільною освітою. За німців працювала 41 школа в Маріуполі, металургійний інститут та технікум. Причому через брак своїх підручників, використовувалися радянські. Лише історія України (введена під час окупації) та українська мова вивчалися за підручниками авторства відомого історика Івана Крип'якевича, спеціально виданого у жовтні-листопаді 1941 р. у Маріуполі, та начальника відділу освіти міськуправи Петра Губенка. За невідвідування школи батькам дітей загрожував штраф до 500 руб (2 місячні зарплати). Це була ініціатива суто міської управи.

В 2022 році окупанти також намагаються відновити роботу шкіл в Маріуполі. Ось тільки є невеличка проблема. На відміну від німців, які не руйнували місто, рашисти мають великі проблеми з приміщеннями шкіл, бо майже всі навчальні заклади вони розбомбили.

Стосовно примусово відвідування школи, у нас поки що немає інформації. Можливо, дійсно, батьків примушували приводити дітей до ОШ-53 і слухати гімн країни-вбивці. Будемо з’ясовувати цей момент.

Звісно, що відновлювати роботу університетів, на відміну від гітлерівців, рашисти навіть намагатися не будуть, бо зруйнували всі університети в Маріуполі. Немає їх більше там. Сподіваємось, маріупольським вишам вдасться відновитися на вільній території.

Театр

В 1941 році в Маріуполі під час гітлерівській окупації працювали три кінотеатри. Кінопоказ відновився 10 грудня 1941 р. Показувалися радянські фільми «Антон Іванович сердиться», навіть заідеологізовані «Волга-Волга» та «Богдан Хмельницький», а також німецькі фільми, дубльовані українською мовою.

Театр, який до війни був радянським, за німців відновив свою роботу, але став українським. Учень геніального Леся Курбаса Андрій Ірій зібрав навколо себе артистів, занедбаних вихором війни до Маріуполя. 16 листопада 1941 р. актори вирішили відкрити театр. Вже 20 листопада "Маріупольська газета" повідомила про підготовку опери "Запорожець за Дунаєм". Очолив театр Андрій Ірій (Авраменко).

Російські окупанти 16 березня 2022 року скинули авіабомбу на Маріупольський драматичний театр. Вбили, як мінімум, 300 жінок та дітей.

Рашисти не відновлюють – тільки руйнують. Ось сутність рашизму.

Як то кажуть, нема чого додати.

Медицина

В 1941 році німці налагодили роботу медичних закладів в Маріуполі. На це знадобився певний час. Проте вже у 1942 р. у Маріуполі працювали 5 лікарень, 3 поліклініки, 3 амбулаторії, 7 аптек. Крім того, медичну допомогу місцевим жителям надавали у німецьких шпиталях.

В березні 2022 року рашистські окупанти знищили майже всі маріупольські лікарні. Залишилась лише лікарня швидкої медичної допомоги, лікарі якої пішли на співпрацю з вбивцями.

 Всі інші лікарні Маріуполя розбомблені з літаків, розстріляні з танків та реактивної артилерії. Лікарів депортували на територію росії. Росіяни залишили Маріуполь без медичного обслуговування. Без лікарів. Без медикаментів.

Депортація

Декілька тисяч маріупольців в 1941 році були силоміць вивезені на територію Германії, де мали працювати на рейх.

В 2022 році більше ніж 130 тисяч маріупольців були депортовані на територію росії, де мають працювати мінімум 2 роки у депресивних містах росії за гроші.

Тож, ми навели факти. А порівняння двох окупаційних режимів ми залишаємо за вами, наші шановні читачі.

P.S. Ми вдячні історику Вадиму Джувазі за надання історичних довідок про події 1941-1943 років в Маріуполі.