"Я не думав про активи, коли атакували місто". Рінат Ахметов розповів, чим займався, коли росіяни знищували Маріуполь

Війна Ахметова. Журнал Forbes підготував величезний матеріал про бізнес-імперію Ахметова. За 10 місяців війни він втратив більше, ніж всі інші учасники першої десятки Forbes разом – більше 9 млрд доларів. Найбільші втрати Рінат Ахметов зазнав в Маріуполі.

Багато хто серед містян вважає, що Ахметов знав про початок війни заздалегідь і потурбувався і про своїх людей, і про своє майно. Але, виявляється, це не так.

Що насправді відбувалось в офісі власника маріупольських заводів, які рішення там ухвалювались 23, 24, 25 лютого і що Ахметов думає про долю Маріуполя – читайте в короткому переказі великої публікації «Форбс».

День перший

Ахметов вважав, що вторгнення росіян неминуче, але не знав його часу. «Відразу після зустрічі  (у Президента Зеленського 23 лютого – ред.0629) я запитала шефа, що далі, – згадує директорка з комунікацій SCM Наталя Ємченко. – Він сказав: «По домівках. Наступний день зустрічаємо в своїх ліжках». На відміну від багатьох учасників зустрічі, він поїхав не в аеропорт, а у свою київську квартиру. 

У SCM були плани на кілька сценаріїв, але жоден не передбачав такого масштабного вторгнення. Перший тиждень минув під знаком шоку, визнає гендиректор ДТЕК Максим Тімченко. Жодна компанія групи не втратила керованість, уточнює Ємченко. «Метінвест» у перший же день вирішив зупинити виробництво на маріупольських «Азовсталі» й ММК ім. Ілліча, аби захистити містян від імовірної екологічної катастрофи. 

Вистояти допоміг, на думку Ємченко, травматичний досвід 2014 року, коли компанії SCM також стикнулись із окупацією і втратою значної частки активів. Саме тоді серед інструментів ДТЕК з’явилося створення операційного штабу. 

Перша розмова з Ахметовим у СЕО «Метінвесту» Юрія Риженкова відбулася 25–26 лютого. Точну дату він не памʼятає. «Я йому розповів, що відбувається і що ми зробили, – згадує Риженков.– Ми говорили про заходи, яких маємо вжити». 

У першій «воєнній» розмові з Ахметовим у відповідь на запитання «Що ми робимо?» Ємченко почула лаконічне: «Працюємо». 

Ахметов не знайшов часу на інтерв’ю із Forbes. На запитання видання він відповів письмово. 

Які перші бізнес‑рішення він прийняв 24 лютого? «Головне рішення – це залишатися людиною, допомогти людям пережити цю трагедію та здобути перемогу», – сказано у відповіді Ахметова.

У перші тижні війни Ахметов активно включився» у порятунок бізнесів SCM, кажуть усі співрозмовники Forbes. Замість налагоджених корпоративних процедур із ритмічними звітами – численні телефонні дзвінки. «Акціонер не казав, що робити, але хотів бути в курсі того, що відбувається», – каже з один зі співрозмовників. Після 24 лютого, за словами Тімченка, Ахметов більше занурюється у справи бізнесу. «Кожен мій ранок починається з того, що інформую його про ситуацію»,– каже Тімченко. 

За декілька місяців ситуація повернулась у більш звичну корпоративну колію, зі зборами наглядових рад і бюджетними комітетами. «Акціонер делегував свої права наглядовій раді, і компанія керується через звʼязку ради з менеджментом», – каже Тімченко. Як і раніше, він погоджує з Ахметовим великі інвестиційні проєкти на кшталт будівництва системи зберігання енергії потужністю 20 МВт і вартістю понад $10 млн. 

На початку вторгнення Ахметов дав зрозуміти гендиректору футбольного клубу «Шахтар» Сергію Палкіну, що йому зараз не до футболу, а менеджмент має самостійно розв’язувати проблеми, в тому числі і фінансові.

Маріуполь

Маріуполь – найтрагічніша глава у цій історії. «Те, що трапилося з містом та людьми, просто не вкладається у голові, – написав Ахметов. – Під час атаки на місто я точно не думав про активи». 

Кожен шостий працездатний мешканець Маріуполя працював на підприємствах Ахметова, а мер міста Вадим Бойченко 15 років робив кар’єру в компаніях SCM. У 2021 році Transparency International визнала Маріуполь найпрозорішим містом України. 

14 лютого Зеленський закликав бізнесменів та політиків повертатися з‑за кордону. Ахметов уже 15 лютого був в Україні. 16‑го разом із Новинським він приїхав у Маріуполь. Побував у школі №26, яку очолював наймолодший директор школи в Україні, на місці будівництва першого приватного технічного університету «Метінвест‑Політехніка» та нового цеху, в який група пообіцяла вкласти $1 млрд. 

У відповідях Forbes бізнесмен сказав, що прибув у Маріуполь у передбачуваний день вторгнення. 

Обстріли міста почалися 25 лютого, за три дні воно було вже в оточенні. Бойченко виїхав з Маріуполя 27 лютого й очолив штаб муніципалітету у Запоріжжі. Для Ахметова це рішення міської влади виявилося несподіваним, каже співрозмовник Forbes з оточення мільярдера. Бізнесмен після цього почав контролювати ситуацію особисто.

«Усе, що могли зробити, ми зробили. Від евакуації людей до гуманітарної допомоги»,– написав Ахметов Forbes. 

На гарячу лінію Фонду Ріната Ахметова з 24 лютого надходило по 2000–4000 дзвінків із Маріуполя й сусідніх міст, каже Ємченко. «Першим епіцентром жаху була Волноваха. Ми розуміли, який жах відбувається, – розповідала вона. – І намагалися допомогти в організації евакуації».

Ідея підключити Червоний Хрест не спрацювала. Спробували домовитися за «турецькою лінією»: в окупованому місті опинились у заручниках сотні турецьких громадян. «Була ідея, що на зустрічі Кулеби й Лаврова у Стамбулі вдасться домовитися про морський коридор», – каже Бойченко. Лавров заявив, що не уповноважений вести про це переговори. 

Відкрити перші евакуаційні коридори, на думку Бойченка, допомогла церква. 10 березня було сформовано гуманітарний потяг з 29 автобусів і дев’яти фур із гумдопомогою. З групою їхав митрополит Запорізький Лука і ще 10 священників УПЦ Московського патріархату. Їх зупинили в Бердянську. Колону в Маріуполь окупанти не пропустили, але з 13 березня почали випускати людей з обложеного міста. 16 березня перші 6000 маріупольців прибули в Запоріжжя.

Бойченко точно не знає, що змусило росіян «відкрити місто». Це не врятувало Маріуполь від трагедії. У травні Бойченко оцінював кількість загиблих цивільних у 22 000, точніші оцінки можливі лише після звільнення міста. 

Із майже 35 000 маріупольчан, які працювали в компаніях Ахметова, на територію, підконтрольну Україні, вибралося 8000. Решта евакуювалися до Росії або залишились у місті, казав у липневому інтерв’ю Forbes СЕО «Запоріжсталі» Олександр Мироненко. 

Наприкінці жовтня «Метінвест» оголосив, що внаслідок російського вторгнення загинув 501 працівник компанії та члени їхніх сімей. 140 з них віддали життя, захищаючи Україну в лавах ЗСУ. У мартиролозі «Метінвесту» – 22 дитини.

Help Ukraine

Компанії та фонди Ахметова стверджують, що на кінець листопада витратили на допомогу співгромадянам і ЗСУ близько $100 млн. «Ахметов одним із перших запропонував Зеленському допомогу, – каже співрозмовник з Офісу президента. – Президент це цінує».

Доля маріупольських підприємств

У Маріуполі російські війська знищили дві третини металургійного бізнесу Ахметова. У довоєнний рік «Азовсталь» і ММК ім. Ілліча виробили 40% української сталі. Від «Азовсталі» залишилися руїни, ММК ім. Ілліча постраждав трохи менше, казав у липні Forbes СЕО «Азовсталі» Енвер Цкітішвілі. Він більше не працює в компанії. 

Через обстріли компанія зупинила найбільше в Європі коксохімічне виробництво – Авдіївський КХЗ. Улітку «встали» Інгулецький та Північний ГЗК. Наприкінці листопада компанія зупинила виробництва «Каметсталі» через пошкодження енергетичної інфраструктури. 

«Метінвест» працює на 30–50% від довоєнної потужності, повідомляє пресслужба. Виробництво сталі за дев’ять місяців знизилося на 62%, залізної руди – на 59%. У першій половині року виторг «Метінвесту» скоротився на 38%, до $5,2 млрд. Напередодні вторгнення Forbes оцінював «Метінвест» у понад $11 млрд. Поточна оцінка майже в шість разів нижча – $2 млрд. 

Енергетичний холдинг ДТЕК теж під ударом. Генерація впала на 28%. Найбільша втрата – Луганська ТЕС в окупованому місті Щастя. На неї припадала десята частина потужностей компанії. Ахметов також втратив половину «зеленої»: чотири електростанції сукупною потужністю 500 МВт захоплено.

ДТЕК потрібно обладнання на мільярди гривень, а на відновлення пошкоджених ракетними обстрілами обʼєктів знадобляться роки, каже СЕО «ДТЕК Енерго» Ільдар Салєєв. Електростанції компанії зазнали 20 ракетних атак, станом на 19 грудня. 

Сам Ахметов фокусується на компенсації збитків: «Стільки, скільки зараз я займаюся юридичними питаннями, я не займався ніколи, – йдеться у його відповіді Forbes.– Уся наша система працює, щоб росія заплатила сповна за розв’язану війну, зруйновані заводи та інфраструктуру». «За два місяці 300 співробітників порахували все до останнього вагону»,– підтверджує співрозмовник у «Метінвесті». 

16 підприємств «Метінвесту» подали позови до ЄСПЛ проти агресора за заподіяну шкоду, ще 10 їх готують. Топменеджери компанії оцінюють загальну суму у $17– 20 млрд.

Повний текст публікації «Війна Ахметова» читайте на сайті Forbes

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube