Парканне свято

Трохи боягузливе парканне свято 9 травня сьогодні святкували в окупованому Маріуполі. Ніяких тобі маршів, парадів, безсмертних полків. Розгорнули червоний прапор, поклали квіти без зайвого натовпу – ось і все. 

Із шоу можна пригадати лише «нічних вовків», які приїхали прокотиться переможеним та зґвалтованим містом.

Свято побєдобєсія перемістилося з широких вулиць і парків – на паркани. До речі, цих парканів в Маріуполі за останній рік значно побільшало. Окупанти огороджують центри гуманітарної допомоги, наметові містечка, школи, садочки і навіть лікарні. Якась хвороблива тяга відгороджуватися. І напередодні російського свята всі ці незлічені паркани прикрасили плакати «9 мая».

 «Враждебные силы, которым противостояли наши деды и прадеды, снова решили нанести удар, чтобы разрушить нашу отчизну…» 

«Сегодня мы вспоминаем ветеранов, которых уже нет с нами, и искренне благодарим живых участников и свидетелей той войны. Ваши подвиги далеких лет – пример нам нынешним, тем, кто уже в XXI веке противостоит распространению нацизма…»

Так вітали маріупольців негідники, що зрадили свою державу, свій паспорт і очолили умовну «армію Власова» проти України.

Але важливо не те, що вони всі казали, а те, про що жоден з них не промовив ані слова. Про жертви сучасної війни, яку розв’язала росія під стягом боротьби з нацизмом. 

На жодному так званому урочистому заході в Маріуполі окупанти не згадують невинних жертв цієї війни – вбитих ними дітей, жінок, маріупольських ветеранів Другої світової війни, врешті решт.  Не згадують ніколи і ніяк. Не стали це робити і сьогодні. Навіть в контексті «это не мы,  это бандеровцы» росіяни і гауляйтери не можуть промовити, скільки вони вбили людей в блокадному Маріуполі замість нацистів.

І це насправді дуже показово. Бо це є явка з повинною. Це і є фактичне зізнання у вбивствах мирних мешканців Маріуполя. І залишається лише відповісти на питання, чи можуть минулі подвиги народу стати індульгенцією за всі теперішні злочини, які скоює той самий народ?

Власне, питання риторичне (відповідь на нього очевидна). 

9 травня помре разом з росією. І поховають весь цей нелюдський сморід  Збройні Сили України. 

А ми отримаємо справжнє свято Перемоги, і будемо оплакувати КОЖНОГО, хто загинув на полі бою, хто помер від російських бомб в брудному і холодному підвалі, хто помер від голоду в блокадному Маріуполі або загинув від ран без медичної допомоги.

І знаєте , чому це неодмінно станеться? Тому що, ми – ЛЮДИ. А людина завжди перемагає звіра, бо воно зле і дурне, а людина – розумна, хитра та відважна.

Саме так – хитро, з розумом  - воювали наші з вами предки на Українських фронтах під час Другої світової, і саме так наші герої воюють за Україну зараз. 

І потім, після перемоги над рашизмом, давайте домовимось – ніяких плакатиків на парканах.  Ми маємо завжди пам’ятати страшну ціну, яку сплачуємо зараз. Тому і свято наше назавжди буде гірким та болісним, а не парканним. 

Анна Романенко