MOLODO та зручно: маріупольчанка започаткувала бізнес виробів з натурального шовку, які тепер продаються по всьому світу

Надія Котвицька — з Маріуполя. Її партнерка по бізнесу Мирослава Дронюк — зі Львова. Разом дівчата зі сходу та заходу України створили бренд антиейджинг-аксесуарів зі шовку.  Мирослава через повномасштабне вторгнення росії була змушена виїхати до Данії, частина команди — до Польщі, а маріупольчанка Надія принципово залишається в Україні. Попри все підприємство не просто продовжує випускати товар, а й успішно продає його до інших країн. Для цього Надія навіть закінчила спеціальні курси щодо просування товарів на експорт. 

Місто родинного тепла стало гарячою точкою 

Надія народилася у Маріуполі, у студентські роки їй довелося пожити у Донецьку, де вона навчалася в університеті. Але у 2014 році дівчина була змушена кинути навчання та терміново виїхати з Донецька, коли місто опинилося в окупації. Якийсь час жила за кордоном, волонтерила, а уся її родина так і жила у Маріуполі, від якого дуже близько проходила лінія фронту. Потім Надія переїхала до Львова, де й познайомилася з Мирославою, щоб разом ризикнути відкрити власну справу. 

- Але я кожні пів року їздила додому, до батьків, до родини. І щоразу дивувалася тим змінам, які відбувалися у рідному місті, - зізнається Надія. - Самі маріупольці, можливо, й не помічали цього серед щоденних турбот, але я відмічала дуже позитивні зміни у всіх сферах життя. Відкривалися нові кав’ярні, з’являлися нові бізнеси, більш комфортним ставали звичайні дворики багатоповерхівок. Мені дуже подобалося, що ці зміни можна було побачити не тільки на головному проспекті, ставав більш сучасним та комфортним й Лівий берег. Тобто, місто не просто прикрашали заради “показухи”, воно дійсно ставало гарним для усіх. 

Надія каже, що її родині пощастило: батьки змогли виїхати з окупації наприкінці березня. На момент повномасштабного вторгнення брат був в Одесі, вона - у Львові. І ці три тижні невідомості стали для них неабияким випробуванням: з батьками не було жодного зв’язку, Надія з братом цілодобово шукали новини в телеграм-каналах про їхню вулицю, намагаючись знайти фото будинку, щоб розуміти, чи живі батьки. 

- А вони увесь цей час були в нашій квартирі, навіть не спускалися у підвал. Перше “везіння” — вони вже готувалися до сезону походів, бо дуже любили мандрувати з наметами. Тому у квартирі були дрова, мангал, вода, навіть сонячні батареї, - розповідає Надія. - Завдячуючи цьому, якийсь час батькам вдавалося жити майже автономно: вони спали в коридорі, готували на балконі. Скоро до них переїхав мій дядько з родиною -  з Лівого берега. Так усі й трималися. 

Вже потім батьки розповіли Надії, що то було дуже страшно. Наприкінці третього тижня березня мама побачила, що на даху сусіднього будинку хтось розмовляє телефоном. Вона ризикнула побігти туди та вперше додзвонилася дітям. 

- Вони не знали, що люди вже успішно виїжджали з Маріуполя, і що в них теж є такий шанс. Мама телефонувала попрощатися, - з сумом розповідає дівчина. - А ми почали пояснювати, як люди виїжджають, якими вулицями, у якому напрямку. І казати, що все вийде, не треба прощатися!

Вони ризикнули їхати на своїй машині, яка, теж пощастило, була відносно не пошкоджена. Дорослі, діти, коти — повнісінька автівка рушила у бік Бердянської Коси, а звідти на Запоріжжя — без жодних гарантій успіху, фактично, на свій страх та ризик. 

- Поки вони їхали до мене до Львова, дізналися, що згоріла квартира. Якби вони там залишалися, скоріше за все, шансів вижити у них не було б, - каже Надія. - Тож, вся ця історія про низку збігів та велике везіння. І щастя, що все так закінчилося. 

Надія згадує, що у перші дні великої війни та навіть до її початку вмовляла батьків виїхати з міста. Вона сама мала квитки на потяг до Маріуполя на 18 лютого, які здала в останній момент: каже, було дуже нехороше передчуття. А батьки зізнаються: вони не очікували наступу такого масштабу, і розраховували, якщо буде насправді погано- завжди встигнуть виїхати. 

- Вони зараз під Києвом, орендують житло, працюють у тій компанії, де й раніше, - пояснює Надія. - Питання про повернення до Маріуполя — надскладне. У нас там залишилися бабуся з дідусем, тому ми туди ще повернемося. Але навряд чи моя родина зможе там жити через страшну пам’ять про травматичні події. Мама казала, що відчувала Маріуполь величезним кладовищем, коли звідти їхала. Не впевнена, що таке можна забути. Хочу вірити, що ми неодноразово туди поїдемо, звісно, чекаємо на деокупацію міста. Але зараз намагаємося жити у тих реаліях, які є. 

Турбота у будь-який час

Бізнесу Надії та Мирослави вже 3,5 роки, і вони в цій індустрії точно не новачки. Компанія під брендом MOLODO виготовляє аксесуари зі 100% органічного шовку. Дівчата запевняють, що вірять в успішність тисячолітніх традицій збереження молодості та красоти шкіри й волосся завдяки властивостям шовку. 

- Сон на шовку позитивно впливає на тіло та волосся, - пояснює Надія. - Тому ми пропонуємо подушки, наволочки, маски для сну з чистого шовку. Це — один з засобів боротьби з віковими зморшками. Несподівано знайшлося ще одне корисне застосування — коли ми тільки відкрилися, розпочалася пандемія. І ми запустили виробництво шовкових захисних масок. Вони ідеально підійшли людям, які мали носити їх цілий день — через шовк дихати набагато легше, але тканина зупиняє розбризкування рідини. Ще такі маски сподобалися тим, хто страждає від різного роду висипань на обличчі — натуральна тканина не провокує збільшення висипки чи свербіж.

Попри винахідливість засновниць, перші роки існування бренду складно назвати легкими — спочатку пандемія, а потім велика війна.

- Перші місяць-два ми були на павзі. Майже вся наша команда виїхала, а я залишилася в Україні. Просто так відчувала — я маю залишатися тут, - пояснює Надія. - Поки батьки були в Маріуполі, я й думати не могла, щоб кудись виїхати. А поки чекала новин від них, ходила плести сітки разом з іншими волонтерами. Тоді кидати гроші на армію та плести сітки — єдине, що допомагало вивезти все це.

Потім, розповідає Надія, вони допомагали грошима для пошиття “розгрузок”. А ще — з того часу певний відсоток від продажів дівчата передають в один з потужних українських фондів — на допомогу армії. 

- Коли почалася війна, багато бізнесів щось робили — годували, евакуювали, передавали щось на фронт. А ми не могли зрозуміти, як шовк може допомогти, тому вирішили, що донати все ж найбільш продуктивно, - каже Надія. - Але нещодавно нам написала дівчинка, що зараз служить в ЗСУ, що наша рукавичка для пілінгу дуже допомагає їй турбуватися про себе навіть у польових умовах. Тож, можливо, це ще один напрямок допомоги, про який ми зараз думаємо.

Експорт краси

А потім колектив вирішив повернутися до повноцінної роботи. Бо люди почали питати про вироби: українки, що виїздили на кордон, хотіли купити з собою, поверталися - теж замовляли. 

- Якийсь час я була одна з команди в Україні, тому займалася усім, що було потрібно: приймала замовлення, оформлювала відправлення. Мирослава опинилася в Данії, де в неї був ще один проєкт та можливість отримати житло та допомогу для її родини. Вона там займається просуванням наших виробів та маркетингом. Також частина команди у Львові та Польщі.

Команді MOLODO вдалося відновити виробництво у Львові, а продавати продукцію виходить вже не тільки в Україні, а й в країнах Європи. 

- Ми зберегли нашу унікальну команду працівників, а зараз доєдналися й нові люди. Зробили ребрендинг, бо почали замислюватися над тим, щоб орієнтуватися не тільки на українську авдиторію, а й на людей з інших країн, - пояснює Надія. - Щоб будь-який іноземець на нашому сайті міг знайти, прочитати зрозумілою йому мовою, замовити та оплатити те, що йому сподобалося. Стиль сайту став більш скандинавський — з екологічним нахилом. Можна побачити наші зміни в соцмережах: щоб зробити це професійно, я проходила навчання від “Нової пошти” для підприємців, котрі думають над виходом на експорт.

Асортимент, каже Надія, не сильно помінявся, бо був доволі широким з самого початку: тюрбан для волосся, рукавичка для пілінгу шкіри з необробленого шовку, подушки та наволочки, маски для сну. Але на сайті тепер пропонують одяг з шовку - сукні, сорочки, майки, шорти. Це - новинка і дівчата сподіваються, що вона “зайде” клієнтам. 

- Ми з партнеркою ніколи не працювали в інтернет-магазинах, для нас це - новий досвід, - пояснює Надія. - А концепція MOLODO залишається незмінною. Бо ми впевнені, що молодість тіла можна зберегти завдяки впливу шовку. Ще японські імператриці використовували вироби з шовку, щоб підтримувати свою красу. Він гіпоалергенний, антибактеріальний, допомагає боротися з акне, незамінний для кучерявих дівчат, які після сну на шовковій подушці не почуваються “кульбабкою”, бо він полірує волосся.

Найбільш активно дівчат підтримують українці за кордоном — це українська діаспора, що давно там живе, і ті, хто виїхав через війну. Але команда MOLODO  вірить, що якість їхніх виробів оцінять й корінні європейці. 

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube