Врятуйте Володю, Дениса, Андрія, Івана... Під Верховною Радою вимагали від депутатів виконати свою обіцянку, - ФОТО, ВІДЕО

Ранок у Маріїнському парку. Від метро Арсенальна тягнуться люди із сумними очами. Ближче до бетонної огорожі, яка відрізає будівлю Верховної Ради, ці люди дістають плакати, прапори, вишукуються в ряд.

«Як думаєш, хтось до нас вийде із депутатів?» - каже одна жінка у футболці «Свободу «Азову». 

«Не думаю, - відповідає їй подруга. - Та головне, нас почують, ми будемо гучно кричати, щоб почули».

Ці жінки, як і близько сотні інших людей, зібралися сьогодні під Верховною Радою, щоб провести одну із тисяч акцій за повернення їхніх дітей та чоловіків з полону. Вони у відчаї. Вони не знають що робити, до кого стукати у двері, куди писати листи, щоб повернути своїх.

Олена, мати 30-річного Андрія, показує мені товстезні папки, куди вона складає листи і відповіді з різних інстанцій. 

«Подивіться, скільки я за два з половиною роки написала листів. Куди тільки не писала – толку лише ніякого. Мій син в тяжкому фізичному та психічному стані. Йому терміново потрібне лікування. А я лише чую: «Ми в курсі. Держава робить все, що може».

Андрій служив у військовій частині 3057, захищав Маріуполь. В полон потрапив з території «Азовсталі». Виходив останнім. 

«В останнє я з ним розмовляла у травні 2022 року, перед виходом у полон. Я питала, які гарантії їм дають. А Андрій каже, наші гарантії – слово наших командирів. «Ми їм довіряємо», - сказав син. Їм обіцяли 3-4 місяці, і всі будуть звільнені. Їм обіцяли збереження життя, але те, що відбувається в полоні, - це вбивство. Це не життя».

Олена зустрічалася минулого літа з одним із тих, хто звільнився з полону і знаходився в одній камері з її сином. Чоловік розповів, що Андрія страшно катують. Одного разу його довго били, а потім кинули в камеру на підлогу напівживого і сказали, якщо не врятуєте, якщо він помре, то така сама участь буде з усіма, хто в вашій камері. 

У Андрія були зламані ребра, ніс. Він має проблеми з психікою. Але як допомогти, як витягти його із катівні, мати не знає.

Нічого не відомо і про Володимира Чертушкіна, окрім того, що він живий. Володя керував пресслужбою Маріупольської тероборони. В полон потрапив з території ММК ім. Ілліча в Маріуполі в квітні 2022 року. Остання звістка – почались проблеми з ногами. Дружина Анна не пропускає жодної акції на підтримку чоловіка.

«Я тримаюсь тільки завдяки доньці. Я мушу підтримувати батька – він старий, і у нього немає вже сил. Але я  не знаю, де мені самій взяти сили!» - з болем каже вона.

Взагалі будь-яка така акція - це територія концентрації болю. Ми ходимо від плаката до плаката. За кожним – тремтячі руки і очі, сповнені болю.

Ось ця літня пані  - мати Лужного Івана. Він не військовий, він  - музикант. Диригент оркестру військової частини 3057. О, як же добре в Маріуполі відомий цей оркестр, без якого не обходилося жодне велике свято у місті.

16 лютого 2022 року в Маріуполь приїжджав президент Зеленський, головнокомандувач Залужний. Вони заспокоювали всіх, що все буде добре. Івану Лужному вручили нагороду як найкращому диригенту військового оркестру. Готували його переведення до Києва. Але перевестися він не встиг.

Іван не міг зрадити присязі і залишився разом із своєю частиною в оточеному місті. Хоча він тільки музикант і, мабуть, міг би врятуватися. Але залишився захищати Маріуполь, опинився на «Азовсталі», де рятував поранених. Піднімався на поверхню із бункера, щоб переносити поранених вниз, у шпиталь. Під час однієї з таких вилазок і сам отримав поранення. Його засипало бетонною крихтою після влучання чергової бомби поруч. Оговтався в полоні.

Старенька мати вже майже 30 місяців бореться за його повернення. 

«Йому дуже важко там. Я спілкувалася з хлопцями, які звільнилися. Вони розповідають, що через те, що прізвище Вані дуже схоже на Залужного (Лужний – Залужний), його катують. Це жах!» - каже жінка.

А батьки Дениса Штаня скаржаться, що командири військової частини 3057, де служив їх син – військовий строкової служби, втекли, кинули напризволяще хлопців. І 31 березня 2022 року вони потрапили у полон. 

«Ми дізналися про це з ворожого фейсбуку. Росіяни викладали відео. Але досі офіційно російська сторона не підтверджує те, що Денис в полоні. І Червоний Хрест не підтверджує. І ми вже не знаємо, що робити, куди писати, як визволяти дитину…»

Тому люди і кинулися на одного з небагатьох депутатів, які не пройшли повз і підійшли до родин полонених. Андрію Кожемякіну довелося відповідати на питання жінки, син якої вірогідно знаходився на борту літака Іл-76, що віз на обмін українських полонених, але розбився.

"Жінка, ви що, ненормальна?" - здивувався депутат немотивованої агресії.

"Так, я ненормальна. З тих пір, як дізналася, що мій син загинув" - відповідає жінка.

Родини досі не знають правду про цю трагедію Іл-76. Ні влада, ні силовики так і не пояснили людям, що сталося, скільки людей загинули, наскільки достовірні списки загиблих, які оголошує Росія.

Тож у людей накопичилось багато питань до влади.

Ось такими плакатами вони «прикрасили» дорогу топ-посадовців до своїх владних кабінетів. Проте небагато було тих, хто звернув на ці плакати увагу.

Чиновники та депутати поспіхом проходили повз, опустивши низько голову.

«Зверніть на нас увагу! Ми зібралися тут, щоб ви нарешті побачили нас!» - кричали до них мітингуючи. Але ті лише пришвидшували ходу. 

Може їм соромно дивитися у вічі? 

Але один результат таки досягли родини полонених. Сьогодні група представників громадських організацій має потрапити до парламенту, щоб зустрітися там з представниками влади. 

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube