Депутатка Безугла назвала переселенців, які повертаються в окупацію, зрадниками. Розповідаємо дві історії переселенців, що повернулися, - ВІДЕО

Депутатка Мар’яна Безугла написала в соцмережі Х провокативну тезу, в якій назвала всіх переселенців, які повертаються на окуповані території, зрадниками.

«Дивіться, якщо ВПО повертається на окуповану територію, то він / вона — зрадник, а не, як кажуть, «складнощі буття». Просто зрадник нації, за винятком випадків, якщо йде в рух опору окупанту. Крапка. І не має значення, якої якості допомога чи хто в нас депутати, це все проблеми росту молодої країни, а от ти або борешся за свою державу і відчуваєш себе її невід’ємною частиною, або йдеш до ворога і тоді стаєш таким же ворогом. Я завжди була проти будь-якої допомоги, виплат пенсій на окупованих територіях тощо».

Ми не будемо сперечатися з пані депутаткою, яка відома своїми провокативними заявами з різних приводів. Ми просто розкажемо вам дві історії переселенців, які повернулися в окупацію.

NB! Ніяких імен не називаємо, щоб не наражати людей на небезпеку.

Історія №1

Жінка виїхала із окупованого Маріуполя навесні 2022 року. Але через декілька місяців після цього сусіди (а вона у Маріуполі жила в приватному секторі) прислали їй фото її батька. Чоловік у наслідок війни повністю втратив зір. Він вимушений був ставати на коліна і повзти щодня до сусідів, щоб вони дали трохи поїсти. Коли жінка побачила це, вона зібрала речі і поїхала назад, до Маріуполя. Їй було байдуже, що там окупація і російські триколори. Вона просто не могла допустити, щоб її батько ось так закінчував своє життя.

Історія №2

Жінка з дитиною (хлопчик 13 років) виїхала до Дніпра. Вона працювали сортувальницею в листопрокатному цеху ММК ім. Ілліча. В Дніпрі сортувальниці стали не у нагоді. Влаштувалася продавчинею в АТБ. Поки держава платила гроші переселенцям на неї і на сина (це виходило 5 тис. грн. на місяць), вона із зарплати доплачувала ще 5 тис., і вони знімали 1-кімнатну квартиру. Біль-менш вистачало на життя. А потім цих грошей не стало, і з зарплати продавчині на касі, після сплати оренди та комуналки, у неї залишалися копійки. Не вистачало на їжу. А треба було купувати одяг, посуд, зошити, підручники сину. В Маріуполі вціліла квартира. Окупанти почали виплачувати компенсації.  Тож жінка вирішила повернутися в Маріуполь, влаштуватися десь на будівництво, підзаробити грошей і вже після того відправити сина назад в Україну, вступати до технікуму. Так вона і зробила. Зараз залишається там. Син вчиться у Вінниці, виїхав з окупації. Жінка сподівається продати свою вцілілу квартиру у Маріуполі і виїхати до сина вже з грошима.

Звісно, що є і інші історії. Ми про них розповідали

Історія так званого «начальнику департаменту освіти» Мірошниченка, який повернувся у Маріуполь, щоб робити кар’єру при окупантах (Печерський районний суд міста Києва досі розглядає його справу і ніяк не винесе вирок щодо нього).

Або історія ресторатора Воз’янова, який мав час і гроші відновити ресторанну діяльність у будь-якому місті України. Натомість через рік після встановлення окупаційної влади він обрав повертатися в Маріуполь, заробляти гроші на росіянах, сплачувати їх податки і фінансувати своїми податками вбивство своїх співгромадян-українців.

Або історія «українського патріота», волонтера, члена однієї з українських політичних партій, Авер’янова, який також виїхав під час блокади з міста, а потім повернувся, за інформацією 0629, розвиває бізнес в окупованому Донецьку.

Але сказати, що всі, хто повертається, - зрадники, - це викривляти істину. Такі твердження демонструють абсолютне нерозуміння життя. Шкода, що таке нерозуміння показує депутатка, якій люди доручили ухвалювати державні рішення.

А на завершення, розповімо вам ще одну історію

Пані Єлизавета виїхала з окупованого Маріуполя навесні 2022 року. Літня жінка. Має купу хвороб. Зараз знаходиться у Німеччині. Чому там? Бо Німеччина не тільки надала їй окреме, комфортне безкоштовне житло, вона ще й турбується про літню пані. Щотижня за нею присилають машину для поїздки в магазин, бо самій жінці важко ходити. Щотижня соціальна працівниця приходить до неї прибирати. А ще лікує її хвороби безкоштовно.

Рідні кличуть пані Єлизавету повертатися до Маріуполя. Житло у неї вціліло, тож вони хочуть вберегти то житло від російської «націоналізації». Фізично, політично пані Єлизаветі нічого не загрожує в окупації. І вона могла б повернутися. Але ж для того, щоб зараз жити в Маріуполі, треба брати російський паспорт. А вона не може. Після всього, що пережила у блокадному Маріуполі – не може жити разом із росіянами, і крапка. І тому жінка чекає деокупації міста і мріє про повернення додому вже з українськими прапорами.

Висновок 0629 такий:  всі люди – різні. Колаборанти, зрадники мають бути покарані. Люди, яких держава спочатку не змогла захистити, а потім – не змогла допомогти їм вижити після втрати всього, що мали, мають нарешті отримати підтримку, допомогу і справедливість. Ну а поки цього не сталося – то хоча б розуміння.

БІЛЬШЕ про колаборантів, зрадників читайте в нашій СПЕЦТЕМІ