«Я думала, всі мої казки померли…» Трохи чарівна історія про магію, яка рятує від пекла, - ФОТО

Наталя Козуб не торкалася своїх казок більше року. Казки врятували її в 2014-му, коли вони з родиною втратили будинок у Сніжному. Дуже важко було починати життя на новому місці, але коли здавалося, що все нарешті прийшло до ладу, коли вони придбали будинок у Маріуполі, Російська Федерація розпочала повномасштабну війну. В квітні 2022 року на «Азовсталі» загинув син пані Наталі, Олексій Козуб (позивний «Маркус»). От з тих пір вона і не бралась за казки.

«Мої казки померли, згоріли без сліду навесні 2022-го у Маріуполі», - казала вона. 

1.

Наталя народилася у дуже творчій родині, розповідає Cхід Now. Всі її 8 двоюрідних сестер займались творчістю. Хтось малював, хтось в’язав, шив та вишивав. Наталя теж тягнулася до малювання. Але в Сніжному не було художньої школи. Вчитися не було можливості. Тож коли дівчина поїхала вступати до інституту на дизайнера, її не взяли без свідоцтва про закінчення художньої школи. Подивились малюнки, сказали, що дуже талановито, але без документу вступити на дизайн неможливо. 

Наталя Козуб не розгубилася і все одно продовжувала займатися тим, що їй було до вподоби, хай і не на професійному рівні. Коли народився син, то вже вона розгорнула діяльність, виготовляючи поділки в школу, і дивувала ними всіх.

Життя в Сніжному не було простим. Допомоги їм з чоловіком чекати було не від кого. Тож вони працювали на двох роботах, аби побудувати свій будинок. У всьому собі відмовляли, часу на захоплення не було, але свого таки досягли – будинок побудували.

Які ж були щасливі – жити в своєму. Проте щастя тривало не довго. В 2014 році місто окупували росіяни. Перед тим у Сніжному йшли бої, люди ховалися під териконами, багато будинків постраждало під обстрілами.

«Я пам’ятаю, як після одного з обстрілів чоловік вийшов з укриття, став на дорогу і почав кричати що є сили в бік росіян: «Я вас не-на-вид-жуууууу!» - пригадує Наталя.

В кінці 2014-го вони ухвалили дуже складне для себе рішення виїхати їз Сніжного, покинути такий омріяний будинок, все своє майно, і рушити на підконтрольну Україні територію  заради сина, його майбутнього.

Вони спочатку опинилися в Івано-Франківську. Психологічний стан був жахливим. 

«Нас ніхто не розумів. Коли я казала, що не можу дихати без свого будинку, що мене тягне додому, люди кивали головами, але я бачила – не розуміють. Із дуже глибокої депресії мене витягла психологиня у «Карітасі» (благодійна організація, яка допомагає тим, хто у біді – прим.ред.). Вона спитала, що я вмію робити руками, і я сказала, що вмію робити квіти з різних матеріалів. І вона порадила мені почати це роботи. І знаєте, потроху, потроху я стала повертатися до життя».

2.

В Маріуполь родина Козубів потрапила в пошуках роботи. Пробували працювати на комбінаті імені Ілліча, а потім пішли до війська. Спочатку чоловік пішов до морських піхотинців, а потім і син.

Пані Наталя теж працювала. Але все більше часу присвячувала творчості. Коли колежанки побачили, які квіти вона робить власними руками, стали просити зробити і їм. Стали поступати все нові і нові замовлення. І в один день Наталя Козуб подумала, що вона своїми дизайнерськими виробами зможе заробляти гроші.

Відкрила «острівець» в маріупольському ЦУМі «Україна», стала залучати колег, які займаються хенд-мейдом. Розширила свій асортимент. Окрім квітів, стала пробувати робити прикраси з натуральним камінням, дизайнерські вироби із різних матеріалів. Її ялиночки із макаронів були настільки довершеними, що багато хто не вірив, що пані Наталя робить їх власними руками, а не купує десь у китайців.

«Я на ці закиди завжди відповідала: якщо роблять китайці, то чому не можемо зробити ми? Ми – не гірші, ми – кращі».

Одним словом, своєю творчістю Наталя Козуб підняла місцевий маріупольський хенд-мейд на дуже високий рівень. 

Вона заробляла гроші, а на них закуповувала одяг, продукти для військових, які стояли навколо Маріуполя з 2014-го. 

«В 2021 році у мене стався справжній прорив. Я розпродала свою новорічну колекцію «Три горішка для Попелюшки» дуже швидко і дуже багато. Це був успіх. Ми з чоловіком закупили одразу величезні коробки матеріалів для виробів на наступний рік. А ще – нарешті купили будинок в Маріуполі. Він потребував ремонту. Але я відчула, що він – мій, теплий, затишний…»

Навесні 2022 року пряме влучання снаряду назавжди знищило те, що було ДОМОМ для родини Козубів.

3.

«Я думала, мої казки померли назавжди», - каже сьогодні Наталя Козуб. 

Вони з чоловіком бились за отримання компенсації за втрачене ще у 2014 році майно лише зараз, і нарешті змогли придбати таунхаус під Києвом. Перше, що зробила Наталя, коли вони в’їхали у свій новий дім, - причепурила вхідні двері своїм знаменитим осіннім декором – віночком з листям, калиною і ще мільйоном дрібних деталей, які можна роздивлятися годинами. Сусіди, побачивши це диво на дверях сусідів, стали приходити знайомитися. З’ясувалося, що в будинку багато таких, як і Козуби, переселенців.

«Теплі люди поруч, новий, сучасний будинок. Але ми з чоловіком досі не відчуваємо його своїм. Мабуть, це через те, що ми так і залишилися у минулому. Ми застрягли в Маріуполі, і ніяк не можемо із нього вирватися. Там, на «Азовсталі», тепер вічна могила нашого сина. Те, що ми не можемо його навіть поховати, розриває серце. А, з іншого боку, постійно підживлює безумну, безпідставну надію, а раптом сталася помилка, а раптом наш «Маркус» живий. Ми ніяк не можемо навчитися жити без Олексія…

І будинок на вулиці Дністровській, в десяти метрах від 30-ї маріупольської школи, теж нас тримає міцно. Дивно, але я не згадую Сніжне, де народилася і виросла. Нам якось вдалося відпустити свій дім там, у Сніжному. А от будинок в Маріуполі не відпускає. Скільки психологів вже зі мною працювали – а все одно не допомагає.

І от я подумала, якщо мені мої квіти допомогли в 2014-му, то може вони допоможуть і зараз?»

І Наталя стала потроху вмикати свої казки і створювати віночки, прикраси для будинків із різних матеріалів.

Це дійсно магія. Для того, щоб створити святковий віночок на двері, пані Наталя вмикає на ноутбуці казки. Це завжди одні й ті самі казки – «Три горішка для Попелюшки» і трилогія про хоббітів. Правда, третю частину трилогії вона зараз дивитися не може – аж занадто боляче стає. А от перші дві частини знає майже напам’ять.

«Я і сама не розумію, як це відбувається, – справжня магія. Тільки вмикається казка, і я немовби випадаю із реального світу і потрапляю в інший, казковий. І руки починають самі створювати такі дивні речі, які я навіть не уявляла перед початком роботи», - каже Наталя.

Свої перші роботи після тривалої перерви Наталя робила довго. І матеріали, і інструменти – все згоріло у Маріуполі. Потрібно було все купувати з нуля. 

Коли виклала їх в Інстаграмі,  їй одразу почали писати маріупольці. «Наша казка згоріла у Маріуполі разом із будинком. Не могли б ви зробити такі віночки (букети, ялинки…), які ми купували у вас в Маріуполі?»

Людям дуже хочеться мати хоча б щось із свого минулого життя. Щось таке, що нагадувало б втрачене щастя. 

«На жаль, мені дуже важко в точності відновити ту роботу, яка була. Особливо, якщо не збереглися фотографії. Кожен мій виріб – унікальний, він створюється не тільки уявою замовника, а і моєю уявою. Люди часто чують одне й те саме, а в голові у них відтворюються геть різні образи почутого. Тож коли вони описують мені те, що хочуть мати, я можу уявити щось не таке, як вони. Але я намагаюся зробити людям приємне, повернути в їхнє життя казку».

Чи повернеться казка в життя самої Наталі Козуб? Це дуже складне питання. Коли в житті втрачена надія, важко винайти сенс рухатися далі. 

«У нас з чоловіком вибір такий: або лягти і померти, або знайти в собі сили жити далі. 

Ми живемо. Нещодавно взяли з притулку маленьке руде кошеня. Воно було дике, ні до кого на руки не йшло. А коли мене побачило – потягнулося, притиснулося.

Наше! Змушує нас посміхатися. А ще знаєте, у нього виявилися проблеми з диханням, щось з носиком.

У Олексія, коли він був маленький, були проблеми з диханням, ми довго лікували його ніс.

Я все розумію, я доросла людина, але раптом… Хочеться вірити у диво».

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналіМаріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube