Реабілітація обіймами. Навіщо волонтерки об’єднання родин військових ТрО відвідали звільнених з полону, - ФОТО

Багато хто вважає, що звільнення з полону – це як хеппі енд у казці, коли головні герої перемагають зло, потім влаштовують застілля, мед тече по вусах, і всі щасливі. Насправді, після звільнення з полону на людину навалюється стільки нових викликів, що інколи буває важко впоратися.

Жінки з Об’єднання родин ТрО, які щоразу відвідують звільнених військовополонених із подарунками, це добре знають. У когось з хлопців та дівчат немає рідних, у когось рідні в окупації, тож нема кому підтримати, обійняти, поговорити. Тому в Об’єднанні намагаються шукати можливості, щоб приїхати після кожного обміну - підтримати обіймами та подарунками.

12 січня у місце дислокації одного з реабілітаційних центрів ми приїхали разом із волонтерками. У нас була подвійна мета: побачити нашого колегу Олександра Гуділіна, який майже три роки провів у російському полоні, і подивитися, як загалом проходить реабілітація.

Фото Владислави Горбач

На в’їзді в центр реабілітації – шлагбауми, цілодобова охорона. Кожного відвідувача реєструють і видають тимчасову перепустку. Нас просять не фотографувати нічого навколо, окрім облич. Безпека – понад усе.

Хлопців та дівчат розселяють у відремонтованій будівлі санаторію, який розташований майже у лісі. Комфортні умови і красиві краєвиди – це теж частина реабілітації після неволі.

Щодня з ними працюють лікарі, психологи, представники спецслужб, юристи. У більшості звільнених немає документів, треба відновлювати паспорти.

Люди всі різні. Хтось охоче спілкується, відкритий, легко розповідає про свій досвід. Хтось, навпаки, не може довго витримувати присутність великої кількості людей, тим більше незнайомих, закритий до спілкування.

Фото Оксани Стоміної

Багато хто скаржиться на погану пам’ять, яка працює дивним чином: ти пам’ятаєш точні дати кожного тюремного етапу по «золотому кольцу Росії», але не можеш пригадати ім’я друга або дату народження дитини.

Тим не менш, хлопці вчора намагалися пригадувати про неприємне заради того, щоб допомогти родинам з пошуком своїх рідних. Збір інформації про тих, хто досі залишається у полоні, – друга, після підтримки звільнених, важлива задача Об’єднання жінок ТрО.

Дівчата мають списки військових своїх підрозділів, які в полоні або без вісті зниклі, і розпитують звільнених по кожному прізвищу – знаєте, не знаєте, коли чули востаннє, коли бачили востаннє. Все фіксують, а потім передають інформацію родинам.

«Ми перетворилися на справжніх детективів», - каже Ніна Свиридченкова, одна із активних учасниць Об’єднання. Вона бореться за повернення свого брата, який пішов добровольцем захищати Маріуполь, і родина досі нічого не знає про нього.

Фото Оксани Стоміної

Результатом майже детективної роботи активісток стало те, що ще декільком родинам полонених пощастило отримати повідомлення: їхні рідні живі. 

На жаль, цього разу була і погана звістка. Стало відомо, що один чоловік, який значився у списках зниклих без вісті, загинув у полоні. Йому не надавали медичну допомогу, і через це він помер на руках у своїх побратимів.

Полон вбиває, ми мусимо про це пам’ятати.

Зараз у героїв, що пройшли через тяжкі випробування, є тільки одна задача: їсти, спати, відновлюватись. Працівники кухні стараються, щоб хлопці швидко набирали втрачену вагу. Тож годують смачно і багато.

А от книг не вистачає. Тому волонтери привезли до реабілітаційного центру багато різнопланової літератури.

Маріупольчанка Оксана Стоміна каже, що збирала книги три дні. На її заклик у Фейсбуці допомогти відгукнулось багато дуже різних людей. 

«Це були три особливі дні, коли я щохвилини, з кожною вашою СМСкою, дзвінком, посилкою та візитом, відчувала, як зміцнюються мої крила… Зібраних книжок вистачить для всіх, хто там (ви знаєте, де) зараз і хто з’явиться після наступних обмінів. До того ж з опцією для хлопців залишити собі книжку, яка сподобались особливо. Книжок вистачить також на інші  локації, бо далі буде», - написала вона на свій сторінці у Фейсбуці.

Книги дуже різні. І детективи, і класична література, і психологія, і поезія, і Біблія – на будь-який смак. Це те, що хлопцям на реабілітації дійсно потрібно.

Фото Оксани Стоміної

Окрім книг, були і інші корисні подарунки, і смаколики. 

А допомогла з організацією поїздки Служба цивільно-військового співробітництва  241 Окремої бригади Сил Територіальної оборони. 

ЧИТАЙТЕ нас в Телеграм-каналі Маріуполь 0629

НАДСИЛАЙТЕ свої повідомлення в Телеграм-бот 0629

ОБГОВОРЮЙТЕ новини в нашій групі Фейсбук - Маріуполь Місто-герой

ДИВІТЬСЯ нас на YouTube