Те, що відбулося сьогодні в Маріуполі, - це військовий злочин кремля

Протягом довгих годин тривали перемовини щодо надання гуманітарного коридору для мешканців Маріуполя і Волновахи. Але коли нарешті росія пообіцяла припинити стріляти і надати можливість мирним мешканцям залишити місто, а гумконвой був готовий рушити на Запоріжжя, окупанти відкрили вогонь.

Повідомлення про гуманітарний коридор влада міста Маріуполя і військова адміністрація Донецької області отримала вранці, близько 9-ї години.

На цей час у влади вже було уявлення, яким транспортом вивозити людей, в якому напрямку.

Було підготовлено близько 50 автобусів, найшли водіїв, які погодилися вивозити людей. Всі, хто має власний транспорт, повинні були зібратися в оговореній точці збору. 

 Планувалось, що об 11-й все буде готово до відправлення. Але українська розвідка повідомила, що на Запорізькій дорозі, саме там, де був узгоджений з окупантом маршрут гуманітарної колони, - тривають бої. Режим тиші не був встановлений.

Військова адміністрація почала терміново шукати інші маршрути. 

Але близько 12-ї години, коли колона мала вже рушити в путь, окупанти відкрили вогонь по тих місцях, де збиралися люди. 

Дивом військовим вдалося евакуювати людей. Їх довелося вмовляти розійтися, бо люди хотіли залишити місто, що вже чотири доби без світла, води і тепла, будь якою ціною.

Це військовий злочин, якому не має виправдання.І це продемонструвало, чого варті домовленості з путіним. 

Те, що це чергова провокація кремля, стало зрозуміло одразу після початку обстрілів. Лідер бойовиків пушилін в цей час цинічно роздавав коментарі російськім пропагандистам, запевняючи, що ніхто з Маріуполя не захотів евакуюватись.

Маріуполь залишився в повній блокаді. Навіть в блокадному Ленінграді була дорога життя, по якій завозили їжу, а в Маріуполі її немає. Ці путінські «наслєднікі Побєди» виявилися більш жорстокими, ніж їх попередники з нацистської Германії. «Можем повторіть» - це, як з’ясувалось, не про подвиг дідів. Це про злочини нацистів. 

Тим часом Європа спокійно спостерігає, як вбивають півмільйонне місто. Просто вбивають – без сенсу, без мети, просто заради помсти. Вбивають людей, морять їх голодом. І пильно слідкують, щоб не дай боже ця кривава війна не вилізла «за межі України».

Але вона вже давно  за її межами. Просто треба нарешті набратися сміливості і сказати про це собі. І нарешті закрити небо над Україною. Інакше буде пізно. 

Маріуполь може стати другим Алеппо. Як ви будете жити після цього, пани дипломати?